Соромно усвідомлювати, але я, мабуть, слабка людина. Загнав себе в глухий кут і не знаю, як зробити так, щоб усім догодити.
Моя дружина має молодшого брата. Ми з дружиною знайомі зі школи, тож для мене брат дружини завжди був малим шмаркачем. Але це тільки я так вважав. А хлопчик якось зненацька виріс.
У двадцять три роки він несподівано одружився. А я все вважав його дитиною! Після весілля молодята відразу миттєво перейнялися питанням продовження свого роду.
Зараз в них вже троє дітей! Погодки. Мені ця сімейка найбільше нагадує той старий мультик про маму мавпу, у якої діти трощили все, до чого могли дістатися.
Коли в них була вже третя дитина, у нас раптом з’явилася традиція! Брат дружини, з усією своєю родиною, тепер щовихідних приїжджає до нас у гості.
Це просто лютий жах! Ось як це зазвичай виглядає збоку. Вони приїжджають, батьки вітаються, вмощуються на диван і старанно починають вдавати, що їх тут більше немає.
Дружина брата забивається в кут і просто сидить там із завислим обличчям і дивиться в телефон. Брат ще якось намагається побудувати розмову, але не дуже наполегливо. Здебільшого також може просто мовчки сидіти.
А ми з дружиною змушені бігати по всій квартирі та намагатися її хоч якось зберегти. Ви собі не уявляєте, як непросто встежити за трьома хлопцями щоби ніхто з них нічого не розбив, не зламав і сам не вбився.
Діти абсолютно некеровані. Носяться мало не по стінах. Шпалери, до речі, теж нам вже давно розмалювали та навіть в одному місці порвали.
Приїжджають вони зазвичай на цілий день. Тобто ми їх ще годуватимемо. А там також не без претензій. Це діти не їдять, це їм не можна, на це алергія, а це вони не люблять.
В нас син школяр. Спочатку він якось намагався за своїми іграшками стежити. Мабуть, також зрозумів, що з цією “стихією” марно боротися і просто змирився.
Тепер наш син намагається просто у вихідні проситися до бабусі, щоб вдома не з’являтися. У нього гурток, а потім він вважає за краще поїхати до бабусі. Це краще, ніж брати участь у таких сімейних посиденьках. Тут і сказати нема чого – я його розумію.
Куди ховаються наші два коти, я навіть не знаю. Вони вже давно зрозуміли, що повинні рятувати себе самі, інакше на них живого місця не залишиться.
Після таких гостей надвечір у нас залишається розгромлена квартира, зашугані коти та ми з дружиною на нервах.
Я терпів це скільки міг. Багато разів казав дружині, щоб пояснила братові, що ми не зобов’язані витрачати свої вихідні на нагляд за його дітьми. Але у дружини лише одне виправдання – незручно, що вони про нас подумають.
Коли наша дитина була маленькою, я завжди намагався допомагати дружині, з роботи поспішав додому. А тут я змушений брати підробіток на вихідні, аби в цьому пеклі не проводити день.
Для сім’ї у плані фінансів – суцільна вигода. Підробіток виливається в хорошу грошову надбавку. Однак коли ввечері я приходжу додому, то на мене чекає скандал.
Дружина зла і знервована, зривається на мене з приводу і без. Її вже чужі діти встигли допекти, а страждаю – то я. Адже на дітей лаятися не можна, а на чоловіка – запросто.
Виходить, що весь тиждень ми практично не бачимося з дружиною через те, що обидва працюємо, а у вихідні лаємося. Не дуже приємне сімейне життя.
А найгірше у цій ситуації, що ми лаємося, по суті, через чужих людей! Якщо прибрати сімейку брата з нашого життя, то у нас приводів для сварок ніяких немає.
Але дружина наполегливо цього не помічає. Вона продовжує сама запрошувати брата в гості з усім сімейством, сподіваючись, що він відмовиться. Так і каже, що це “звичайна ввічливість”.
Я вважаю, що я не так багато й прошу. Просто спокійних вихідних без чужих крикливих дітей!
Ось тих вихідних моє терпіння луснуло і я поговорив з братом дружини та попросив приходити в гості лише на свята, або зустрічатися на нейтральній території. Так що ви думаєте, образ було.. і від брата і від моєї дружини.
І якщо від брата я очікував, що йому це не сподобається, то від дружини це була новина. Вона каже, що тепер не знає як дивитися в очі родичам і мама на неї образилася, що вона з братом не хоче спілкуватися. Наче я її з родиною розсварив.
Ходить не розмовляє зі мною, але мені втрачати вже нічого. Я готовий на будь-який перебіг подій.
