Ми з чоловіком у шлюбі понад десять років. Познайомилися не підлітками, але дітей ні до шлюбу, ні в ньому не нажили. Нині нам обом близько сорока.
У мене робота непильна, я працюю в музеї. Отримую небагато, але на життя мені достатньо – містечко у нас невелике, квартира дісталася від бабусі, і ніяких великих витрат не передбачається.
А Сашко часто змінює місце роботи, і переважно працює руками — вантажник, різнороб, будівельник. Заробляє він непогано, але непостійно. Якщо я отримую свої зароблені стабільно раз на місяць, то він може отримати одразу велику суму та просадити її за короткий термін.
Я взялася допомагати йому вести бюджет. Акуратно, щоб не зачепити тендітну чоловічу зарозумілість. Спочатку просто давала поради, потім попросила приносити все в спільну шафку додому. Пояснювала, як краще розпорядитись грошима, на що відкласти.
Спочатку це працювало, але вистачило ненадовго. Раз у раз я стала помічати, що гроші з шафки зникають, а Сашко повертається у додому напідпитку. Кілька разів зовсім не повертався, і довелося обдзвонювати всіх його друзів.
Так, проблеми з міцними напоями у нього були й раніше, але коли ми познайомилися, він активно з цим боровся, кодувався. Я тоді не думала про те, що він може зірватися і повернутися до згубної звички. Кілька років ми жили добре, він тримав себе в руках.
До тих пір, поки це повторювалося не дуже часто, я на цю проблему заплющувала очі.
Десь місяць тому Сашко закінчив велике замовлення та отримав на руки понад п’ятдесят тисяч. Для нашого містечка це ціле майно, можна більше пів року жити приспівуючи. Радів із цього приводу, дуже пишався собою.
Я теж раділа, хвалила його, але натякала, що непогано не закидати б повністю роботу на цей період. Сашко кивав, погоджувався, але стверджував, що нічого страшного не станеться, якщо він один раз із друзями таку велику суму відзначить.
Я трохи зітхала, але погодилася. І справді, від однієї гулянки сума хоч і поменшає, але не критично. Адже раніше все було добре.
Ну, і звичайно, за класикою жанру мої побоювання підтвердилися. Понад три тижні Сашко активно відзначав із друзями свій заробіток, поки не виявилося, що шафка вже порожня.
Він схопився за голову, а в мене навіть сил не було лізти зі своїм “Я ж говорила”. Як розумна жінка, я чоловіка трохи пожаліла, а потім почала нагадувати, що було б непогано знову знайти роботу.
Поваги до нього давно не було, звичайно, але хоч користь нехай приносить.
Сашко погодився, почав шукати роботу. Цілими днями, як завжди в такі періоди, він висів на телефоні. Я не заважала. Поки одного разу не почула, що дзвонить він своїй мамі.
У мене зі свекрухою стосунки були рівні, багато в чому завдяки тому, що жила вона в селі. Бачилися ми кілька разів на рік. Сашко теж дзвонив їй рідко, я зазвичай і не чула їхніх розмов. Зараз просто так збіглося, що у сусідній кімнаті була, а він не знав.
Тут, як кажуть, я і дізналася багато чого про людину, з якою живу.
Почати, напевно, треба з того, що він на матір кричати. Дуже голосно, дуже негарно, як хабалка на базарі.
– Мам, та не напідпитку я! Мам, та перекажи грошей, га! Та навіщо мені твої триста гривень, ти знущаєшся?! Більше перекажи, більше! Тут же місто, ціни не як у вас, мені не вистачить! Та я чесно тверезий, годі вже допитувати!
Мені стало так прикро за нещасну жінку… Вона живе у селі сама, їй ніхто не допомагає. Я до Сашка з цим не лізла ніколи, але знаю, що він до матері зовсім не приїжджає від слова зовсім.
Так ще й “дитина” вважає нормальним ось так взяти, і почати випрошувати у матері гроші.
Я не стала влаштовувати скандалів. Коли Сашко почав кричати на матір матом, мовчки вийшла з квартири та вирушила ночувати до подруги. Завтра, коли на роботі буде перерва, піду подавати заяву на розлучення.
Тому що це не нормально, коли дорослий мужик поводиться гірше за таргана. Гидко й огидно з ним навіть в одному просторі перебувати тепер.
