Співчуваю діверу! І тішуся, що чоловік свого часу виявився розумнішим! Можна було, звичайно, квартиру прийняти, замки змінити, батькові сказати, що йому тут нема чого робити. Можна було б, якби чоловік був іншою людиною! Але він не такий

Незадовго до весілля батько нареченого завів таку розмову:
– Забирайте квартиру, живіть, це буде мій подарунок!

Цілу хвилину ми з нареченим були щасливі: квартира на весілля дуже щедрий подарунок!

З небес на землю нас спустив жарт свекра:
– Ось, як вижене мене дружина, прийду до вас жити, ги-ги!

Наречений одразу ж перестав усміхатися і повідомив батькові, що квартири не прийме. Батько довго вмовляв, перерахував купу плюсів, які ми б отримали, але наречений був непохитний.

– На радощах забув, що мати з батьком часто лаються, вона його виганяє, він іде на квартиру, потім миряться, батько повертається. Тож тато не жартував!

– Ти хочеш, щоб він часом із нами жив? — спитав наречений, коли ми попрощалися з його батьком. Я не хочу!

І я не схотіла. І не дарма! За всієї поваги, мій свекор не та людина, про яку можна сказати, що він чудовий сусід по квартирі! Він працює, з роботи приходить, удома сам собі ложку навіть не візьме.

Випиває часто, іноді по тижню. Вибачте мені за подробиці, але він повітря псує, нікого не соромлячись!

Коротше, у нього цілий букет шкідливих звичок! І нехай я тоді таких подробиць не знала, але майбутньому чоловікові довірилася, переконувати його не взялася.

Ми одружилися! Батьки чоловіка подарували нам посуд, та гроші. Шістнадцятирічний дівер написав для нас пісню і прочитав реп. Мої батьки також подарували гроші.

Весілля гуляли один день, дуже втомилися. У житло, яке ми тоді орендували, приповзли без задніх ніг.

У нас все було нормально: будинок, робота, накопичували гроші, будували плани. Свекруха постійно виганяла чоловіка, котрий прохолоджувався у своїй квартирі, а потім повертався до родини.

Запої свекра – саме це мав на увазі чоловік, коли говорив про те, що його батьки сваряться, мати батька виганяє, а потім він повертається.

Ми взяли іпотеку, у нас з’явилася дитина, ми ні з ким не ворогували, не сварилися. Просто жили звичайним життям, без жодних американських гірок і, без огляду на те, як живуть інші.

Брат чоловіка подорослішав, одружився. Свекор у черговому нападі щедрості подарував молодшому синові квартиру на весілля!

Чоловікові було сказано, що якби він у свій час не був дурнем, то не довелося б платити іпотеку! Ось дівер не дурень, погодився прийняти квартиру, у нього з’явилося житло без жодних іпотек!

Свекруха була проти подарунка, але ніхто її не слухав, ні чоловік, ні молодший син. Дружина дівера на весіллі, мало не чолом била перед свекром, а її рідня була готова носити його на руках!

Свекру співали оди половину весілля, точно. Без жарту про те, що якщо дружина вижене, він прийде до молодих, не обійшлося. Найгучніше за всіх сміялася наречена!

Перший раз свекор прийшов до дівера під час медового місяця! На весіллі йому було дозволено пити, наступного дня свекруха дозволила йому похмелитись і все, лавочка була прикрита.

А за два тижні свекор пішов у запій на три дні, це в нього вже стандартний термін.

Як тільки свекор випив, то відразу ж отримав від дружини копняка під зад. На заперечення, що йти йому нікуди, свекруха копнула ще раз.

Наскільки я пам’ятаю, дівер ще навіть документів на квартиру не отримав. Пускати свекра не хотіли, але він нагадав, хто подарував кватиру.

Три дні свекор пив. Квартира маленька, напевно, діверу та його дружині було дуже «весело»!

Свекор потребує даху над головою на три дні раз на місяць, а в кращому разі – раз на два місяці. Дівер злиться, але батька впускає.

Дружина з цього приводу влаштовує йому скандали: не твереза людина в будинку — ворогові не забажаєш!

Свекор коли тверезий, буває, поводиться не дуже приємно, а в такому вигляді – це просто натуральна свиня, якій на все начхати!

Дівер із дружиною планують продавати квартиру, та брати іпотеку. Коли про це почув свекор, то сказав, щоб йому не забули повідомити адресу.

Тобто, від візитів свекра іпотека не врятує! Хіба що, дівер набереться хоробрості, та відмовить батькові від дому, що малоймовірно. Чоловіка та його брата важко назвати невдячними людьми.

Є такі дарувальники, від яких краще нічого не приймати, нерви будуть цілішими! Свекор якраз із їх числа!

Я чудово розумію свекруху, яка його виганяє, кому приємно кілька днів дивитися на бридку морду? І свекрусі реально начхати, куди йтиме її чоловік. Як вона каже, хоч на вокзалі нехай п’є, аби їй на очі не з’являвся!

Може, дівер боїться, що коли він не впустить батька, то той десь замерзне, або на лихих людей нарветься?

Але й жити, коли твоя квартира є плацдармом для асоціальності, також не мед! Співчуваю діверу! І тішуся, що чоловік свого часу виявився розумнішим!

Можна було, звичайно, квартиру прийняти, замки змінити, батькові сказати, що йому тут нема чого робити.

Можна було б, якби чоловік був іншою людиною! Але він не такий! Іноді, навіть, трошки шкода! Як ви гадаєте, ми не схибили, коли від квартири відмовилися?