Уже не вперше мій син приходить додому дуже злий та розчарований. З урахуванням того, що сім’я в нас забезпечена, досить інтелігентна і неконфліктна, я не розумію в чому можуть бути проблеми в дитини в школі.
На всі мої питання Артем відповідає коротко і сухо, я навіть звернулася до психолога щоб зрозуміти в чому справа, думала, можливо не з тією компанією зв’язався. Але ні, коли дитина йде гуляти в двір чи з однокласниками якраз таки все добре.
Я вирішила сходити в школу і запитати в чому справа. Потрапила прямісінько на урок англійської мови. Але вчителька не впустила мене, пояснивши, що має бути контрольна робота. Я пішла додому займатися своїми справами, а коли Артем прийшов додому, то запитала як контрольна виявляється її не було, а дитина вперше про це чує.
Наступного дня малий знову прийшов додому і сказав що треба здати гроші на поїздку в столицю, там має бути зоопарк, Макдональдс і прогулянка на озері. Сума мене збентежила, тому що поїздка до Києва, зоопарк і озеро мали б обійтися кожному в 1200 гривень. Немало, як для дитячої екскурсії.
Саме тоді я звернулася до класного керівника, спитала в чому справа і чому це робити обов’язково? Вона нічого не пояснила, а ввечері спровокувала батьків проти мене.
Не довго думаючи я створила нову групу для батьків нашого класу без вчителя і запропонувала не менш цікаву екскурсію в аквапарк, дитяче кафе і прогулянку в одне старовинне село, де теж є озеро і річка, але у нашому місті. Все з дорогою і кафе обійшлося б в 500 гривень. Чи варто казати що 90% дітей поїхали на екскурсію запропоновану мною, а ще різко перестали брати побори на штори, ремонт, віники і різні папки-канцтовари, а все один дзвінок до знайомої в відділ освіти.
