З моєю колишньою дружиною я прожив у шлюбі 19,5 років. Уявіть собі ці роки, адже це ціле життя. Я ніколи не скаржився, не нив і не сидів, склавши руки на всьому готовому. Я все життя тягнув на собі сім’ю, і ви здивуєтеся, але я був щасливий. У мене, як я вважав, був міцний і надійний тил, кохана дружина. До речі, перша і єдина жінка в моєму житті, яку я любив і обожнював, у мене двоє синів з яким просто чудові дуже близькі стосунки, і життя було, як я вважав, найкраще.
Коли ми познайомилися з майбутньою дружиною, ми були молодими і голодними до всього. Вона з дитбудинку і нічого доброго не бачила, не знала, а я з незабезпеченої сім’ї, мати та вітчим маи погані звички, і все дитинство та юність — це біль та сором.
І ось ми молода сім’я. Всі роки самі домагалися всього, здійснювали мрії, втілювали в життя плани, раділи всіма, і всім ділилися один з одним. А через 19,5 років я почув у її розмові з подругою ось це: «Та як я його кину, він без мене пропаде. Втомилася, звичайно, дико, вже не кохання, нічого немає, а я також жива і хочеться ». А потім дізнався і про те, що на роботі у неї з’явився справжній чоловік, у них один до одного потяг та спілкування.
І ось скажіть мені, я теж поганий чоловік? Все життя любив і жив тільки нею, працював не шкодував себе. Заробляв, щоб поставити на ноги молодшу хвору дитину, дружину виходжував і ставив на ноги, коли вона потрапила в аварію 9 років тому. Я все життя жив нею, у мене нікого не було. Заробляв для сім’ї, так що родина жила безбідно (одягнені, взуті, ситі, і у відпустки їздили). І у дітей обох вищу освіту, і кожному по квартирі дав. Для дружини все життя старався і дихав нею, і інтим і романтика і стосунки, берег її, шкодував і підтримував. А фінал він такий.
Я два роки живу у розлученні. Звичайно з тим іншим у дружини нічого не вийшло, пограти він завжди спроможний, а ось відповідальність і вчинки — це не про нього. “Справжній” виявився зовсім несправжнім, а як боягуз втік, коли потрібно було брати на себе відповідальність.
А знаєте що найприкріше і найгірше? Після зради вона спробувала повернутися. Зі словами: «Всі ми робимо помилки, але треба вміти прощати». Вона викинула до 19,5 з половиною років життя, просто так, заради розваги. Вона всі ці роки терпіла спокійне і комфортне життя, але зрозуміла це тільки, коли розвалила все і розтоптала почуття єдиної людини, яка її кохала.
Гріш ціна вашим обіцянкам і присягам, гріш ціна вашим почуттям та емоціям.
Наші жінки – егоїстки, які не здатні нічого цінувати та любити. Я тому доказ. У цьому всі наші жінки.
