З моєю колишньою дружиною я прожив у шлюбі 19,5 років. Уявіть собі ці роки, адже це ціле життя. Я ніколи не скаржився, не нив і не сидів, склавши руки на всьому готовому. Я все життя тягнув на собі сім’ю, і ви здивуєтеся, але я був щасливий. У мене, як я вважав, був міцний і надійний тил, кохана дружина. До речі, перша і єдина жінка в моєму житті, яку я любив і обожнював, у мене двоє синів з яким просто чудові дуже близькі стосунки, і життя було, як я вважав, найкраще.
Коли ми познайомилися з майбутньою дружиною, ми були молодими і голодними до всього. Вона з дитбудинку і нічого доброго не бачила, не знала, а я з незабезпеченої сім’ї, мати та вітчим маи погані звички, і все дитинство та юність — це біль та сором.
І ось ми молода сім’я. Всі роки самі домагалися всього, здійснювали мрії, втілювали в життя плани, раділи всіма, і всім ділилися один з одним. А через 19,5 років я почув у її розмові з подругою ось це: «Та як я його кину, він без мене пропаде. Втомилася, звичайно, дико, вже не кохання, нічого немає, а я також жива і хочеться ». А потім дізнався і про те, що на роботі у неї з’явився справжній чоловік, у них один до одного потяг та спілкування.
І ось скажіть мені, я теж поганий чоловік? Все життя любив і жив тільки нею, працював не шкодував себе. Заробляв, щоб поставити на ноги молодшу хвору дитину, дружину виходжував і ставив на ноги, коли вона потрапила в аварію 9 років тому. Я все життя жив нею, у мене нікого не було. Заробляв для сім’ї, так що родина жила безбідно (одягнені, взуті, ситі, і у відпустки їздили). І у дітей обох вищу освіту, і кожному по квартирі дав. Для дружини все життя старався і дихав нею, і інтим і романтика і стосунки, берег її, шкодував і підтримував. А фінал він такий.
Я два роки живу у розлученні. Звичайно з тим іншим у дружини нічого не вийшло, пограти він завжди спроможний, а ось відповідальність і вчинки — це не про нього. “Справжній” виявився зовсім несправжнім, а як боягуз втік, коли потрібно було брати на себе відповідальність.
А знаєте що найприкріше і найгірше? Після зради вона спробувала повернутися. Зі словами: «Всі ми робимо помилки, але треба вміти прощати». Вона викинула до 19,5 з половиною років життя, просто так, заради розваги. Вона всі ці роки терпіла спокійне і комфортне життя, але зрозуміла це тільки, коли розвалила все і розтоптала почуття єдиної людини, яка її кохала.
Гріш ціна вашим обіцянкам і присягам, гріш ціна вашим почуттям та емоціям.
Наші жінки – егоїстки, які не здатні нічого цінувати та любити. Я тому доказ. У цьому всі наші жінки.
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…
Сусідка Ніна Павлівна, наче тінь, з’явилася біля хвіртки, саме коли Аліна ставила важкий пакет із…
— Я їй так і сказав: Галино Петрівно, та ви б його одразу на голову…