Справжні чоловіки пізнаються тоді, коли вже і не чекаєш на диво

Світлана дуже з острахом відносилася до чоловіків. Вона була гарною жінкою, але її багато раз обманювали. Тепер вже їй хотілося справжнього жіночого щастя.

На горизонті з’явився один Богдан, який постійно дуже гарно обходився з нею, залицявся. Але чи був він таким же добрим? Не відомо.

В наш час так буває, що зустрічаєш людину, вона намагається з усіх сил показати яка вона добра, хороша, чуйна, проходить час і все єство вилазить з душі. А от Світлана вже виросла з віку, коли її цікавила обгортка чоловіка.

Але розгадати Богдана вона ніяк не могла. Надто вже він їй здавався обережним, надто серйозним. Наче боявся сказати щось не те, і Свєта відразу знову подумала про те, що знову на її шляху трапився чоловік, який видавав себе не за того.
Черговий раз вони поверталися додому з ресторану.

Він про щось захопливо їй розповідав, вона думала чи не даремно це все, чи варто отак продовжувати, чи може вже треба було б розвернутися та піти, прямо зараз, відпустити руку і піти.

Все змінилося в мить, коли перед собою вони почули звук коліс мотоцикла, який на шаленій швидкості гальмував, крики, якийсь образ жінки в первулку. Богдан покинув її руку і побіг.

Навіть вона, Свєта, яка вважала себе дуже доброю і чуйною на це б не пішла, чи злякалася, чи що. Богдан швидко підняв жінку, вона біла напідпитку, але жива, єдине що у старої була вивихнута нога і пошкоджене коліно, трішки йшла кров з носу, було кілька ран на голові та руках.

Не так все жахливо. Викликали швидку, але це була пішохідна зона, не заїхали б. Він метрів 300 в своєму новому піджаку, білих джинсах ніс її на руках до місця куди мала під’їхати швидка. Все обійшлося, але жінку забрали.

Світлані і самій треба була швидка, бо вона нечувано злякалася. Йшли додому мовчки. Він провів її і мав викликати таксі. -Богдане, зайди, я хоч плями відперу, чи що? Він зайшов. Більше не розлучалися. Свєта знала, що якщо до чужої людини можна бути таким сердешним, то її він точно в образу не дасть. Тепер їй є кому вірити.

Author

Recent Posts

Ніхто, абсолютно ніхто з десятків людей, що пройшли повз, не зупинився. Ніхто не дістав із пакета шматочок хліба, сосиску чи бодай печива, щоб нагодувати тих, хто чекав.

Я йшов двором, переходячи від одного магазину до іншого. Звичайний суботній ранок, нічого особливого просто…

8 години ago

Хитрий батьківський план

Була ніч. Тамара вже майже засинала, коли задзвенів шнуровий телефон. Він не дзвонив уже майже…

9 години ago

– Я отримала у спадок будинок і свекруха різко мене «полюбила»! Довелося охолодити її запал

Ганна складала черговий букет для весілля, коли зателефонував незнайомий номер. Дзвонила сусідка дядька Петра, виявляється,…

10 години ago

— Максиме, ти робиш величезну помилку. Вона тобою командує, а ти й не бачиш! — Мам, іди додому, — втомлено сказав Максим. — Просто йди

— Галино Іванівно, покладіть ключі на стіл. Зараз же! — Тетяна стояла у дверях спальні,…

11 години ago

Тепер у нього була мета. Йому потрібен був ДНК-тест. Але як?

У той день, коли не стало моєї Олени, лікарі сказали мені: «У вас залишився син,…

13 години ago