Справжні чоловіки пізнаються тоді, коли вже і не чекаєш на диво

Світлана дуже з острахом відносилася до чоловіків. Вона була гарною жінкою, але її багато раз обманювали. Тепер вже їй хотілося справжнього жіночого щастя.

На горизонті з’явився один Богдан, який постійно дуже гарно обходився з нею, залицявся. Але чи був він таким же добрим? Не відомо.

В наш час так буває, що зустрічаєш людину, вона намагається з усіх сил показати яка вона добра, хороша, чуйна, проходить час і все єство вилазить з душі. А от Світлана вже виросла з віку, коли її цікавила обгортка чоловіка.

Але розгадати Богдана вона ніяк не могла. Надто вже він їй здавався обережним, надто серйозним. Наче боявся сказати щось не те, і Свєта відразу знову подумала про те, що знову на її шляху трапився чоловік, який видавав себе не за того.
Черговий раз вони поверталися додому з ресторану.

Він про щось захопливо їй розповідав, вона думала чи не даремно це все, чи варто отак продовжувати, чи може вже треба було б розвернутися та піти, прямо зараз, відпустити руку і піти.

Все змінилося в мить, коли перед собою вони почули звук коліс мотоцикла, який на шаленій швидкості гальмував, крики, якийсь образ жінки в первулку. Богдан покинув її руку і побіг.

Навіть вона, Свєта, яка вважала себе дуже доброю і чуйною на це б не пішла, чи злякалася, чи що. Богдан швидко підняв жінку, вона біла напідпитку, але жива, єдине що у старої була вивихнута нога і пошкоджене коліно, трішки йшла кров з носу, було кілька ран на голові та руках.

Не так все жахливо. Викликали швидку, але це була пішохідна зона, не заїхали б. Він метрів 300 в своєму новому піджаку, білих джинсах ніс її на руках до місця куди мала під’їхати швидка. Все обійшлося, але жінку забрали.

Світлані і самій треба була швидка, бо вона нечувано злякалася. Йшли додому мовчки. Він провів її і мав викликати таксі. -Богдане, зайди, я хоч плями відперу, чи що? Він зайшов. Більше не розлучалися. Свєта знала, що якщо до чужої людини можна бути таким сердешним, то її він точно в образу не дасть. Тепер їй є кому вірити.

Author

Recent Posts

-Дочко, а ти впевнена у своєму виборі? Ти ще така молода…

Рівно о шостій годині Ганна зайшла в квартиру. -Доню, привіт! – з кухні визирнула мама.…

1 годину ago

– Будинок мати залишила мені. – Тобі?.. – Оксана відчула, як земля йде з-під ніг. – Але чому? – Бо я був поруч…

Оксана стояла біля старої хвіртки й дивилася на двір, у якому виросла. Тут усе було…

2 години ago

– Валю,  щоб ноги твоєї тітки Марії більше не було в нашому будинку! – Репетував Льоша

- Валю,  щоб ноги твоєї тітки Марії більше не було в нашому будинку! - Репетував…

5 години ago