Моє сімейне життя почало руйнуватися. Стосунки з чоловіком були натягнуті, обидва розуміли, що розлучення неминуче. Постійні сварки та скандали були тому підтвердженням. Але зробити вирішальний крок, ніхто з нас не наважувався. Зупиняло й те, що у нас була дитина.
Сварки виникали частіше через те, що чоловік одного разу, залишившись без роботи, ніяк не міг знайти іншу. Я працюю в рекламній фірмі менеджером, але однієї моєї зарплати для сім’ї з дитиною недостатньо. Іноді мені здавалося, що він звик бути вдома, і його це влаштовує. Мене найбільше засмучувало те, що чоловік сам створював собі складнощі з роботою.
То робота далеко від дому, то не влаштовує зарплата, то ще багато різних причин. Я ж говорила, щоб він погоджувався поки що на ту роботу, яку йому пропонують, а потім можна буде знайти те, що подобається. Тим більше, що ми зробили ремонт і потрібні були гроші на кухонні меблі.
І ось у чоловіка з’явився шанс отримати роботу у солідній фірмі, і зранку він поїхав на співбесіду. Наприкінці дня він зателефонував і сказав, що їде додому. Про результат співбесіди не повідомив, а я не стала передзвонювати, думаю, приїде, вдома розповість.
Але минуло вже години зо три, а його все не було. На дзвінки не відповідав. Спочатку я себе заспокоювала, що ось пролунає дзвінок у двері, але він не приходив. Я почала хвилюватися все більше і переживала, щоб з ним нічого не трапилося. Нехай його не візьмуть на роботу, аби він повернувся додому. І тут я зрозуміла, як він мені дорогий і, як мені його не вистачає. І сварки через гроші здалися мені такими несерйозними.
Приїхав чоловік додому близько десятої години. Виявилося, що його взяли на роботу із гарною зарплатою, і він затримався, обговорюючи з начальником робочі моменти. Але я його майже не слухала, для мене важливо було, що з ним усе гаразд, він живий був вдома. \
З того часу наші стосунки змінилися на краще, бо обидва зрозуміли, що маємо бути разом та підтримувати одне одного.
