Не дивуйтеся, але хоч і двадцять перше століття на подвір’ї, ми з мамою та двома дітьми живемо у комунальній квартирі. Нашій родині належать дві кімнати, у третій живе жінка похилого віку – тітка Валя, у четвертій – квартирантка, а в п’ятій – наш головний біль, дядько Саша. Раніше дядько Саша жив із матір’ю, яка його доглядала. Він ще не старий чоловік, але у 2011 році залишився прикутим до візка.
Коли він повернувся з лікарні в нього почався складний період, з’явилися шкідливі звички. Ми всім будинком намагалися допомогти йому, казали, що життя на цьому не закінчується, змушували жити повним життям. Роботу для нього вдома знаходили, але все марно – вистачало його максимум на тиждень. А потім знову скандали, нецензурна лайка, тощо.
Доки була його мати, вона хоч якось могла його заспокоїти. Але її вже немає два роки, і життя нашої квартири перетворилося на справжнє пекло.
Дядько Саша постійно водить друзів, які крадуть продукти з холодильника, сміттять у місцях загального користування, кричать і лаються. Поліція допомогти нічим не може – приїдуть, розігнать їх, а вони наступного дня знову приповзають.
Вечорами просто неможливо, на кухню чи коридор вийти – сидимо, як миші, у своїх кімнатах. І зробити нічого не можемо – чи мало, що цим людям на думку спаде.
Найбільше за дітей хвилююся – ким вони виростуть у такому оточенні? У мене два хлопчики, десять і шість років, і вони вже використовують лайку, а що далі буде?
Старшого нещодавно за шкідливою звичкою застала, почала соромити, а він на мене нецензурними словами попер. Як нам позбутися цього дядька Саші, не знаю. За законом виселити його не можна, тільки кімнату його викупити та надати інше житло, але він і слухати не хоче. Та й не розуміє вже нічого, деградував повністю. Може, хтось стикався з такою ситуацією і допоможе слушною порадою? А то хоч із дому тікай від такого життя!
Після весілля Поліни та Дмитра постало питання житла. Батьки Дмитра могли купити їм квартиру, або…
- Ти що, виганяєш мене? - Закричав чоловік. - Із мого власного будинку? Ти у…
Осінній вечір огорнув місто золотистим серпанком. Під ногами приємно шаруділо листя, різних кольорів і відтінків.…
Світлана вийшла за Андрія, коли їй було тридцять п'ять, а йому тридцять вісім. Обидва вже…
– Не гульбанить, не зраджує. Що тобі ще треба, невдячна? Якщо ти зі своїм чоловіком…
- Ви що, тільки з відпустки повернулися? Знову на море їздили? Який раз вже за…