Нашу сусідку прозвали Еммою. Легка, в шифонових сукнях навіть в мороз. Зверху шуба, а під нею майже марлевка і фіалки з жовтцями. Коротка недбала стрижка, укладена не те пальцями, не те пилососом і величезні захоплені очі, ніби у бімби.
Вона була кілька разів одружена і кожного разу щасливо. Працювала косметологом, продавщицею галантереї і вчителькою малювання. Постійно чимось захоплювалася. Освоювала фламенко, мистецтво каліграфії, вишивала щось голкою по картону, і відправляла африканським дітям посилки з м’якими іграшками. Займалася всім по трошки і недовго.
Сусіди крутили пальцями біля скроні, мовляв що з неї взяти, вітряна жінка. Безпечна, легковажна і дурнувата в тому числі. Недалека. Живе з котом і зламаним телевізором. Не дивиться новини і не в курсі пожежі в Австралії, що знищила ліса.
Мій тато на дух її не міг терпіти. Говорив, що не сприймає людей, що занадто часто сміються. Скаже «доброго ранку», і посмішка до вух. Прокоментує затримку зарплати і регоче. Посковзнеться на льоду, розбивши лоток яєць, знову посмішка.
Тільки що тут смішного? Жінки не брали її в своє коло. Підганяли губи і припиняли обговорювати розпусний Захід і якихось обивателів. Новорічне вбрання Світлани Моргуновой і фільм «Циган» з красенем Будулаєм. Рецепт салату «пасажирський». Люстру з богемського скла, пилосос «Тайфун» і дагестанський килим нових блатних мешканців.
Емма не дуже й прагнула потрапити в жіночу компанію. Вона постійно кудись поспішала: на чергове побачення, курси крою та шиття або концерт групи «Вераси».
Їй не було ніякого діла до важливих дамочок, що купують продукти на овощевих базах. У сусідки ніколи не траплялося нічого поганого, а у нас то крани текли, то хлопчаки скло розбивали, то півбудинку косив грип.
Ми вірили, що в темному кутку сидить бабай, а якщо не будемо слухатися, то нас забере поліцейський або бабайка. Що життя несправедливе і багато чого потрібно терпіти.
І тільки Емма завжди виглядала бадьорою, здоровою і веселою. У неї не існувало бабайок і темних кутів. З поліцейськими вона крутила кохання, грип лікувала червоним вином, нічого не терпіла і ставилася до будь-яких подій, як до пригод.
Її секрет я дізналася набагато пізніше і щиро здивувалася. Жінка всього лише по-іншому ставилася до життя, і життя відповідало їй тим же. Адже як постелеш, так і поспиш, а як запряжеш, так і поїдеш.
Вона не давала собі нудьгувати, не носила «футболку жертви», проявляла допитливість і займалася тим, що до душі. Вона жила, а ми всі тільки готувалися жити. Вона чекала від майбутнього кайфу, а ми – труднощів. Кожен в результаті отримував своє …
