Свекруха моєї дочки така жінка, що куди завгодно без мила пролізе. Нахабна, як танк. Знову дзвонить і напрошується до мене на дачу зі своїми онуками. Але мені торішнього їхнього візиту вистачило, більше повторювати бажання немає.
Я вийшла на пенсію два роки тому. Працювала б і зараз, але мене наполегливо попросили піти. Мовляв, часи зараз не з легких, тож дай дорогу молодим. Коли так просять, правильно будо погодитися.
Тож вийшла я на пенсію і почала жити на своє задоволення, наскільки дозволяли фінанси. Літо я вважала за краще проводити на дачі. У мене там є все необхідне – місце для відпочинку, літній душ, маленька кухонька, свій городик, до якого до ладу не доходили руки.
На своїй дачі я поралася одна, не напружуючи дочку та зятя. Тільки на самому початку попросила допомогти мені перевезти речі. Але щотижневих візитів до себе я не чекала, діти приїжджали самі, коли хотіли.
Хотіли вони, мабуть, і частіше, але виходило рідко. Коли робота заважала, а коли й свекрусі дочки терміново щось від них було потрібно. Ось вже хто завжди знайде для оточуючих заняття, то це моя сваха. Загалом не уявляю, як донька з нею спілкується.
Я зі свахою бачилася всього кілька разів, але зрозуміла відразу, що людина вона важка, принаймні мені з такими тяжко. Тож я не рвалася з нею спілкуватися. Але коли вона дізналася, що літо я проводжу на дачі, наше спілкування стало тіснішим.
У свахи крім сина є ще й дочка, яка теж одружена, є вже двоє дітей. Няньчить дітей бабуся, бо батьки зайняті зароблянням грошей. У принципі досить поширена картина. Цих дітей любляча бабуся і притягла до мене на дачу.
Довго мене сваха обробляла, але я вдавала, що не розумію натяків. Ну і собі дорожче, потім ще заявить, що вона нічого не просила, а я сама їй нав’язалася. Тому чекала, коли сваха позначить сама, що їй треба.
Мені було заявлено, що дітки в місті хворіють, а своєї дачі у неї немає, але ж ми не чужі люди, тому обов’язково повинні один одному допомагати. Тобто, я мушу терміново приймати у себе на дачі гостей – сваху та двох її онуків.
Я взагалі проти дітей нічого не маю, та й кімната на дачі вільна, тому вирішила не псувати стосунки з ріднею. Сказала, що сваха може привозити онуків на “випас” у природних умовах. Двічі запрошувати не довелося, з’явилися вже наступного дня.
А потім почався безперервний дурдом. Діти були надані самі собі, а сваха займалася своїми справами. То вона книжку почитує, поки діти знемагаючи від неробства мало не по стелі бігають, то в неї обідній сон, який взагалі був для дітей, але вони його проігнорували.
Через якийсь час сваха взагалі почала їздити в місто, залишаючи дітей на мене. Не з ночівлею, звичайно, але все одно, цілий день з двома дітьми, з якими ти особливо не знаєшся, це важко. Тим більше, що сваха їм все дозволяє, а я таку вседозволеність не вітаю.
Можна було б виперти цих приживалок, але я подумала, що тоді сваха моїй доньці зовсім життя не дасть, задовбає її своїм ниттям на тему, яка ж у невістки мати погана, діточок їй не шкода зовсім. Тож доводилось терпіти.
Ледве дожила до кінця літа. Там у доньки свахи відпустка була, дітей і дачі забрали, а з ними й сваха поїхала. Таке свято було! Я своєму дню народження так не раділа.
А цього року я вирішила не допускати таких помилок, тому сваху я не запрошувала, від її натяків морозилася і навіть прямі прохання ігнорувала. Досить з мене благодійності. Я минулого року весь запас терпіння та розуміння змарнувала.
Ну тепер звісно я погана. Спілкування швидко припинилося, тому що я не хочу увійти, в становище. Сваха доньці жаліється, яка в неї мати погана, з родичами спілкуватися не хоче.
