Свекруха кліпає зараз очима і не розуміє, а чого її, таку гарну, не любить невістка, та й син якось любов’ю не балує, приймає, як нерідну.
У своїй поведінці вона взагалі не помічає якихось передумов для цього. А те, що вона шантажує нас квартирою вже другий рік, це взагалі, певне, не привід.
Причому що цікаво, це навіть не повністю її квартира. Ця квартира залишилася після бабусі чоловіка, вони зі свекрухою її в рівних частках успадкували.
У свекрухи є своя двокімнатна, але вона не відмовилася від спадщини на користь сина, вирішила сама стати господаркою своєї половини. Але це її справа.
Якби вона постійно не використовувала факт володіння для шантажу, то до неї й претензій ніяких не було б, а так вона нас вже задовбала.
Ми з чоловіком в’їхали до цієї квартири після весілля. Свекруха запевняла, що з нею проблем не буде, можемо вважати, що це наша квартира ми й повірили.
Не дуже розумно з нашого боку, але я свекруху ще погано знала, а чоловік взагалі від мами ніяких підстав не чекав. Ось і купилися на її солодкі промови.
З приводу переоформлення своєї частини свекруха сказала, що як онук чи внучка з’являться, так вона свою частку дитині подарує.
Але завжди наголошувала на тому, що це проста формальність, ми квартиру можемо вважати своєю, вона до нас лізти не стане, їй не треба нічого, у неї своя є.
Але це тривало рівно до того часу допоки, ми зробили щось не так, як вона хотіла, і свекруха почала нас шантажувати квартирою.
– А ви не забули, що тут половина належить мені? Я можу одну з кімнат здати або взагалі продати, – прошипіла тоді свекруха.
Ми не очікували удару з цього боку, тому не знали, як реагувати на подібну ситуацію. Потім тема сама собою вщухла, стосунки покращились, але осад залишився.
Ось з того часу свекруха і взяла за правило: щойно щось не по її відразу згадує про квартиру, яка і її теж, і як вона цим фактом може нам зіпсувати життя.
Відносини у нас із добрих сімейних швидко перейшли до нейтралітету. Я в цій жінці просто розчарувалася і не хотіла спілкуватися, а чоловік серйозно так образився на маму.
Якщо раніше він міг до неї забігти на чай, поговорити про щось, чимось допомогти, то тепер став уникати її, знаходить відмовки та намагається звести контакти до мінімуму.
– Що я вам зробила, що ви так погано ставитеся до мене? – Зі сльозами в голосі запитувала свекруха, коли я не покликала її на свій день народження.
Я промовчала, чоловік наче почав щось говорити, але потім махнув рукою, таке все одно не поясниш. Свекруха вважає, що вона нічого особливого не робить і взагалі скрізь права.
У нас у планах було швидко спланувати дитину, але тепер, коли у нас такі гойдалки з квартирою, у нас постало питання іпотеки. Мало, що свекрусі на думку спаде і як вона вирішить наше життя ускладнити.
