Якась частина нашого подружнього життя була досить позитивною, та наповненою щасливими моментами. Одним із найсвітліших моментів була поява дитини. У мене дочка Таня, та син Вова.
Першим з’явився хлопчик від колишнього, а другою, дівчинка від мого теперішнього чоловіка. Ми намагаємось приділяти увагу дітям. Я часто їжджу у відрядження по роботі, тому Єгору доводиться сидіти з дітьми самому.
Спочатку ми винаймали квартиру, але потім вирішили пожити у його матері, а вона й не заперечувала. Так йому буде простіше поратися з дітьми, та й бабуся буде поряд.
Їм завжди подобалося проводити час із бабусею. Ми рідко до неї приїжджали, бо не хотіли бути тягарем.
Ми гарно ладнали з батьками Єгора, але коли переїхали, багато речей змінилися. Я виїжджала у відрядження, а коли приїжджала, хотіла відпочити, бо дуже втомлювалася. Лягала спати, й нікого не чіпала. Але це не подобалося мамі Єгора.
В такі моменти вона завжди мене про щось просила, то на кухні допомоги, то у квартирі прибрати. Я не хотіла нічого робити, тому просто зачинялася у кімнаті, та відпочивала.
Єгор розумів мене, а от його мати ніяк не хотіла. Коли я вийшла з кімнати, то Марія Олександрівна почала кричати на мене.
– Та скільки можна нічого не робити? Ти можеш хоч трохи допомагати по дому? Я все сама тягну! Єгор їде на роботу, а в цей час я сама стежу за вашими дітьми. Ти знахабніла в край! Я розумію, що ти працюєш, але це занадто. Май совість!
Я нічого не могла сказати. Мені було соромно, я злилася. Хотілося відповісти, але я винна у цій ситуації. Я вирішила промовчати, й не надавати значення цій сварці.
Наступного дня ситуація повторилася. Я вже прибрала в кімнаті, хотіла допомогти свекрусі на кухні, та вона сказала:
– Йди відпочивай. Ти ж у нас втомлюєшся. Я сама все зроблю. Не мішайся під ногами!
Це вже було занадто. Я вже зрозуміла свою помилку, а вона так грубо зі мною. Щоб я, не допомогла? Я думала, що це вже край наших сварок.
Але коли я знову поїхала у відрядження, то сталося зовсім непередбачуване! Мої діти не хотіли зі мною розмовляти телефоном. Я дзвонила їм кілька разів, але слухавку брала Марія Олександрівна. Вона казала, що діти сплять, чи граються з татом на вулиці.
Вигадувала, що тільки могла. Я дзвонила чоловікові, намагалася йому втлумачити підступність свекрухи, а він казав, що я себе накручую. За тиждень я приїхала, а діти навіть не підійшли зі мною привітатися. Вони весь час крутилися біля бабусі.
Така їх поведінка була для мене не звична, я навіть припустила, що вони захворіли. Але зі здоров’ям усе було гаразд. Запитала у Єгора, він теж не в курсі.
Але, коли подивилася в обличчя бабусі, одразу зрозуміла, звідки джерело недуги. Це все вона налаштувала їх проти мене. Я почала скандал:
– Ви хоч розумієте, що творите? Діти ж мене будуть нелюдом рахувати. Як мені потім із ними розмовляти? Якщо ви ще хоч слово скажете про мене погане, я не знаю, що зроблю. Це мої діти, а не ваші! Своїх виховуйте!
– Ти себе чуєш? Постійно пропадаєш на роботі, й ніякої уваги їм не приділяєш. Звичайно, вони тягнуться до мене. Навіщо їм людина, яку вони навіть не бачать!
– Мене не хвилює, що ви кажете. Я робитиму так, як хочу. Натомість вони будуть забезпеченими!
У глибині душі я розуміла, що вона добре нам з ними допомагає, але налаштовувати дітей проти матері не можна.
Я пояснювала дітям, що маю таку роботу. Вони мене чудово розуміли. Я знала, що колись я перестану їздити на довго, але не думала, що цей момент настане так скоро. Я взяла дітей за руки, й повела їх на прогулянку.
Спочатку вони не хотіли, але потім я згладила свою провину подарунками. Мені довелося перестати їздити в інше місто, і знайти собі роботу неподалік.
А ще, ми з Єгором купили квартиру, та живемо тепер нормально, а не зі сварками. Винуватиця цієї події тільки я, але бабуся теж не має рації. Як вважаєте?
