Моїй свекрусі треба скрізь встигнути. Свою дачу вона продала, бо її донечка вмовила, а тепер лізе на нашу зі своїми правилами. Але тут вона прорахувалася.
Коли ми з чоловіком збирали на іпотеку, свекруха тільки співчутливо зітхала, мовляв, як вам важко, але нічого, потім буде легше. Це, власне, вся допомога, яку ми отримали від мами чоловіка.
Нічого, три роки збирали на перший внесок, тепер взяли квартиру, платимо. Два роки тому мама переписала на мене свою дачу, бо їй вже важко самій її обробляти, а продавати шкода, тато будував.
Та й, так би мовити, дача у нас чудова. Там і будинок хороший, і дільниця добротна. Довести до ладу – буде справжній котедж.
І ось тепер на цю дачу почала їздити свекруха. Свою вона продала, бо дочка її збиралася заміж, треба було і весілля донечці зіграти, і грошей на квартиру дати. А то як це її дівчинка страждатиме і мучитиметься, поки накопичуватиме на власне житло.
Мені одразу було зрозуміло, хто у родині чорна кістка у горлі, а хто улюбленець. Тут вже навіть сумнівів не лишилося. Поки син важко працював заробляючи на квартиру, маму це не хвилювало, а дочка ще тільки подумала про те, як це буде важко, і мама вже сповнилася співчуттям і побігла продавати дачу.
– Тобі добре, ти одружена з моїм сином, він надійний. А от дочці з чоловіком не так пощастило, – хитала головою свекруха.
Таке відчуття, що був розіграш лотереї, де квиток сестра не виграла і їй дістався такий поганий чоловік, а вона й відмовитися не змогла. Її заміж ніхто не гнав, сама бігла, а тепер із чоловіком їй не пощастило. А що ви, мамо, мовчали, коли дочка з низького старту бігла під вінець?
Але гаразд, у сестри свої закони фізики, та й не про неї йдеться. Розмова про хитру свекруху, яка стала ще з зими нити, що їй у місті влітку вдавитися хочеться, то тут задушливо, кисню мало, загазованість і спека сильніше відчувається, ніж на природі.
Куди вітер дме, я зрозуміла відразу, мені десять разів пояснювати не треба. Мати чоловіка націлилася на нашу дачу. Але я продовжувала зображати дурепу, яка не розуміє натяків. А раптом би спрацювало?
Але свекруха до весни втратила надію отримати від нас запрошення на нашу дачу, тому вже сама стала туди активно напрошуватися. Мовляв, вона і за будинком доглядає, і посадками займеться, та й узагалі створить ефект присутності, щоб ніхто не подумав на дачу влізти.
Мені такі пропозиції були не до вподоби. Посадками я й сама займуся, за будинком доглядати не треба, стояв він стільки років і ніхто його не чіпав. Там поруч сусіди цілий рік живуть, тож не страшно. І точно мені там не потрібен ефект присутності свекрухи.
Але вода камінь точить, а скиглення свекрухи – нерви. Погодилися ми, щоб мати чоловіка переїжджала на нашу дачу на літній період. Але я їй одразу позначила, що вона там не господиня, а гостя, тому й поведінку я від неї чекаю відповідну.
Тоді свекруха мені покивала, запевнила, що все розуміє, але за фактом вона вирішила по маленьку все-таки зробити так, як їй треба. Почала з перестановки у будинку. Чи бачите, незручно у мене там все стояло і лежало. Вона зробила краще.
Але мені не треба, як краще, мені треба так, як я мала. Про це я свекрусі сказала і наполегливо попросила її повернути все на місце до мого наступного візиту. Свекруха побурчала, але зробила.
Слідом вона дійшла до ділянки. Розкопала газон біля ґанку, бо вирішила, що там буде клумба. Ні, не буде, шановна! Я приїхала, сказала, щоб вона все закопала і повернула до первісного вигляду.
Вона спробувала обурюватися, сина у захисники закликала, але той сказав, що то моя дача, і я тут господиня. Якщо маму щось не влаштовує, він відвезе її додому. Свекруха замовкла.
А минулими вихідними свекруха заявила, що її дочка вирішила у нас на дачі відзначити свій день народження. Причому говорила про це так, начебто все вже вирішено.
Виявляється, дочка приїжджала, подивилася все і вирішила, що свято буде тут. Я від обурення аж підстрибнула. Який ще день народження на моїй дачі та ще й без мого відома?
Звісно, все скасовується. Ще чого не вистачало. Нехай її дочка знімає дачу, купує свою, але на моїй зі своїми гостями їй робити нічого.
Свекруха роздулася, як жаба, почала обурюватися, просити сина заступитися за сестру, вгамувати мене, адже нічого надприродного сестра не вимагає. Ми з чоловіком хором сказали ні, і до кінця вихідних свекруха з нами не розмовляла.
Я забрала у неї ключі та до міста вона поїхала з нами. Там аже й дочка її без мого відома побувала, ще невідомо, чим свекруха ще здивує. Може, циган пустить коней на моєму городі пасти, а воно мені треба?
