Я зустріла Антона на концерті мого улюбленого гурту. Я прийшла із подругами, а після концерту він запропонував провести мене додому. Так ми й познайомились. Обмінялися номерами, та періодично зустрічалися.
Я не підозрювала, що зі мною таке трапиться! Коли він вирішив познайомити мене зі своїми батьками, то я була шокована! Ви запитаєте чому?
Коли я навчалася в університеті, то була дуже зухвала, та безглузда. В нашому університеті працювала вахтеркою дуже скандальна жінка. Ми з подругами завжди її доймали, глузували з неї, та дражнили.
Ми робили нестерпні гидоти, але я не могла й подумати, що ця жінка виявиться матір’ю мого нареченого! Це збіг, чи божа кара?!
Коли я тільки-но зайшла у квартиру, то відразу зустрілася з її пронизливим поглядом, а все тіло моє скувало. Загалом, ми впізнали одне одного з порога.
Я одразу зрозуміла, що добрих стосунків у нас не вийде. Антону я нічого не розповіла, як і його мати. Приходили ми до нього часто, хоч я й казала, що краще погуляти на вулиці.
Якось ми прийшли до нього, і він пішов у магазин за продуктами, а я вирішила поговорити з його мамою. Підійшла до її кімнати, постукала, сказала, що хочу вибачитись, що так чинила з нею. Коли вона вийшла, то сказала:
– Ти зараз вибачаєшся переді мною, бо я мама Антона. Якби я була іншою людиною, то ти б і не згадала про те, що образила людину. Ти вважаєш, що це нормальний вчинок?
– Ні. Я усвідомила свою провину, але мені дуже соромно, що я так вчинила. Я не хочу, щоб між нами виникали сварки, та сутички. Вибачте ще раз.
– Думаєш так легко забути? Я ніколи не любитиму тебе. Тож, думай своєю головою наступного разу.
Я розлютилася, і пішла до кімнати. Я розуміла, що вся ця ситуація з моєї дурості та черствості до людей. Тому я намагалася якось показувати, та виявляти свої теплі стосунки до його мами. Через три місяці ми вирішили побратися, що було дуже несподівано для неї..
Вона відмовляла сина, казала, що він поспішає з вибором, але Антон не відступав. Після весілля Антон змусив мене переїхати до нього.
Адже квартира, де жила його мама, належала Антону. Після переїзду свекруха, при будь-якій зустрічі скандалила, завжди критикувала мене, говорила, що я все неправильно роблю.
Мені доводилося постійно ховатися від неї. Жила я, як у в’язниці. Сварки були постійними, безперервними, й розросталися все більше. Я не могла це терпіти постійно, але водночас, хотіла помиритися.
Незабаром вона сказала мені, щоб я більше не потрапляла до неї на очі. Того ж дня я зібрала речі, та поїхала, але Антонові це не сподобалося. Я сказала, що скучила за батьками, а він одразу зрозумів, що це через маму.
У результаті, свекруха йому все розповіла про наші з нею стосунки, а він зателефонував та повідомив про це мене. Ми зустрілися з ним у парку, прогулялися, та поговорили, і я попросила у нього пробачення. Він мене пробачив, але відчувалося, що не до кінця. Сказав, що потрібен час, щоб все залагодити.
Я вже вкотре хотіла поговорити зі свекрухою, переконати її, що я змінилася. Ми вже три тижні з нею не бачилися, і не спілкувалися.
Зараз я, як істеричка, тримаю в руках телефон і не знаю, що мені їй ще потрібно сказати, щоб вона мені пробачила, та все забула.
Чи повертатися мені, чи махнути на все рукою. Вона нам не дасть життя, а йти на квартиру Антон не хоче. Що робити, навіть не знаю?Можливо, дасте пораду!
