Я обожнюю влаштовувати близьким свята. Подруги кажуть, що з мене вийшов би гарний організатор. Хто знає, можливо, вони й мають рацію.
Продумувати до дрібниць, займатися столом та подарунками, все це приносить мені величезне задоволення. Мені зовсім не лінь складати рецепти оригінальних бутербродів для фуршету або розробити цікавий квест для дитячого свята.
Найкраща нагорода для мене це бачити щасливі обличчя дітей та дорослих, чути їхню похвалу і знати, що свято вдалося. Навесні у моєї мами був ювілей, і я запропонувала їй відсвяткувати у ресторані.
А що, хоч раз у житті можна шиканути та ні в чому не відмовляти. Ми продумали меню фуршету, замовили ведучого та навіть відеозйомку. Запросили найближчих, у тому числі маму чоловіка.
Вона, звичайно, не найприємніша людина, але куди від неї подітися. Свято вдалося на тисячу відсотків. Гості раділи та веселилися, як діти. Одна свекруха сиділа з насупленим виглядом.
Фіналом ювілею став винос величезного торта, який я замовила спеціально для матусі у кондитерській. Емоції іменинниці я вам не зможу описати. Вона просто плакала від щастя.
Я спершу навіть подумала, що їй стало погано. Загалом, це був один із наших найкращих сімейних днів. Зі святкових фотографій я для мами зробила фотокнигу, чим ще раз здивувала її.
Місяць тому був день народження свекрухи. Я одразу запитала, чи не потрібна їй допомога з організацією. Та зневажливо відповіла, що моїх послуг не потребує.
— Ми самі й без тебе впораємось.
На нема і суду нема, знизала я плечима і більше в цю справу не втручалася. Від чоловіка я чула, що мати збирається зібрати гостей вдома. Мовляв, ресторан це надто розкішно.
Я, звичайно, могла б підказати свекрусі, як заощадити на домашньому святі або, хоч би, як гарно подати частування на стіл. Але не стала втручатися. Прямо як відчувала, що гірше буде.
Готувалася до свята свекруха тижнів зо три. Чоловік щось лаявся з нею телефоном, їздив за її дорученнями та вечорами скаржився, як його все це дістало.
— Посиділи б просто з тортиком. Не розумію, навіщо потрібно влаштовувати звані обіди, якщо немає в цьому досвіду. Вище себе не стрибнеш.
Але, мабуть, свекрусі дуже хотілося шиканути. Напередодні свята я вирішила уточнити у чоловіка, о котрій завтра нас чекають у гості. Той зам’явся.
— Завтра приблизно о четвертій сідаємо за стіл.
Я відповіла, що в такому разі встигну заїхати в улюблений квітковий магазин за букетом. Як би до мене не ставилася мама чоловіка, а подарувати на свято квіти це святе.
Чоловік зам’явся ще більше:
— Розумієш, мама тебе не запросила.
Я спочатку подумала, що не дочула. Кажу, у якому сенсі. Чоловік відповів, що у прямому.
— Мама образилася, що ти їй з організацією свята не допомагаєш.
Я мало не впала. Що за марення, кажу. Я тричі у неї спитала, чим я можу допомогти. І ще чотири рази наполегливо запропонувала свою допомогу.
— Я навіть номер кондитера їй дала, щоб вона торт замовила, як у моєї мами на ювілеї був.
Чоловік, дивлячись у підлогу, зізнався:
— Ось через ювілей твоєї мами вона й образилася. Сказала, що ми могли б їй організувати таке саме свято. А ми ніби заощадили та позбавили її заслуженої радості.
Новини все веселіші та цікавіші. Запитую чоловіка, а хто заважав свекрусі сказати мені про це прямо? Я все організувала б, мені зовсім не важко. Але ж вона мовчала. Ні слова, ні півслова нічого.
Чоловік пробубонів, мовляв, мама каже, що ми самі мали це зробити, без підказок. А тепер виходить, що ми маму мою вшановували в ресторані, а свекруха сидить вдома, як жебрачка бездітна.
Я тільки засміялася. Кажу, у твоєї мами явно не всі вдома. І з цим вже нічого не вдієш. А те, що вона мене на свято не покликала, то і добре. Залишуся вдома.
– Ні, відповідає чоловік, – так не піде. Зателефонуй мамі та перепроси. Скажи, що була неправа і більше таке не повториться.
Ось тут я реально подумала, що божеволію. Свекруха щось собі навигадувала, а я ще в цьому й винна залишилася? Ні, якщо була б за мною якась провина, я без проблем попросила вибачення. Але ось так ні за що, просто тому, що божевільній старій так захотілося? Оце вже ні.
Чоловік рогом уперся. Дзвони, каже, бо мама ще сильніше засмутиться. Тут у мене остаточно урвався терпець. Я що, екстрасенс та думки повинна читати? Звідки я могла знати, що свекруха хоче, щоб я ініціативу виявила.
Отже, так, відповідаю благовірному, йдіть ви з мамою … до психолога. У вас обох явні проблеми з головою. Ти замість того, щоб дружину підтримати, прогинаєшся під матір. І мене примушуєш перед нею на задніх лапках ходити.
Зібрала чоловіку дрібнички на перший час і відправила його до мами. Нехай ображаються разом і подумають про свою поведінку.
