Свекруха спочатку відмовилася від спадщини, коли дізналася про борги сина, а коли я їх виплатила, почала вимагати свою частку.
Я чесно намагалася підтримувати стосунки зі свекрухою навіть після того, як я стала вдовою. Все ж таки вона бабуся моїх дітей, треба ж якось спілкуватися.
Але тепер, коли вона різко почала вимагати від мене віддати їй грошима вартість половини квартири та машини, які я успадкувала, у мене до неї ставлення змінилося.
Ми у шлюбі з чоловіком прожили сім років, у нас син та донька. Перші п’ять років жили нормально. Не надто багато, але якось вивозили.
Враховуючи, що чоловік мав свою квартиру, яка дісталася йому у спадок від батька, ми уникли необхідності брати іпотеку. Але ж був кредит на машину.
Останні два роки свого життя чоловік раптово став ігроманом. Раптово для мене принаймні. Можливо, раніше не пробував, чи робив це так, що я не помічала, але тут все вийшло з-під контролю.
Він став програвати дуже великі суми грошей, брав кредити, хотів продати машину, але не встиг. Після чергової невдалої гри напився і в нього зупинилося серце.
Я два роки боролася з його залежністю, умовляла йти лікуватись, чоловік навіть погоджувався, але далі розмов не заходило. Я була у розпачі.
Його мати, яка все це знала, тільки руками розводила, він її теж не слухав, а більше нічим допомогти не могла. Та я й не надто розраховувала.
Коли чоловіка не стало, з’ясувалося, що, крім кредиту за машину, у п’ятсот тисяч ще боргів на мільйон гривень. Для мене сума була нереальна.
Свекруха відмовилася від спадщини, щоби не зв’язуватися з боргами. Мені було сказано, що вона пенсіонерка і нічим мені допомогти не може, тому треба якось це питання вирішувати.
Саме так самій. Бігала банками, щоб якось всі борги зібрати в одну купу і платити один платіж, влаштувалася на ще одну роботу і поступово почала виплачувати всі борги чоловіка.
Я навіть таксувала. Просила подругу посидіти з дітьми вночі та їхала таксувати. Страшно було, але гроші були потрібні як повітря. Я не могла дозволити собі та дітям залишитися без житла.
Свекруха не допомагала нічим. Знала, що я й ночами працюю, але жодного разу не запропонувала посидіти з дітьми. Та вона і з’являлася раз на п’ятирічку.
Але тепер ми вже не маємо боргів, і кредит я теж виплатила, живемо з дітьми нормально, я навіть вдруге збираюся заміж, здавалося, свою ложку дьогтю я вже з’їла.
І тут зʼявляється свекруха, яка згадала, що сім років тому вона благородно відмовилася від спадщини, як зараз з’ясовується, заради онуків.
А раз я тут заміж зібралася і в мене взагалі все добре, то я повинна їй виплатити належну їй за квартиру та машину частку, все-таки квартира її синові належала.
– Це квартира мого сина, а ти сюди чужого чоловіка привела. Тут і моя частка є взагалі. Тоді я онуків пошкодувала, але тепер ситуація змінилася!
Так, зараз боргів немає, півтора мільйона виплачено і все добре. Але свекруха до цього не має жодного відношення від слова зовсім. Тож нехай іде лісом.
Видалила її номер, спілкуватися з нею не збираюся з жодного приводу. Діти нехай вирішують самі, але щось вони до бабусі не рвуться та й вона їх до себе не зазиває. Зате, як про гроші згадала, так одразу ж знайшла час і прибігла.
