Ми з мамою чоловіка одразу не змогли порозумітися. Вона вважала, що я йому не пара, адже я старша, а так не повинно бути. А потім ще образилася що, на її думку, ні я, ні чоловік не зважали.
Ось у родині доньки все було правильно – чоловік старший, одразу після весілля з’явилась дитина, не те що ми. І в цьому, звичайно, була винна я, збила я її синочка з правильного шляху.
Я насправді старша за чоловіка на п’ять років, мені зараз тридцять два роки. Є своя квартира, хороша робота і свого чоловіка я кохаю.
У нас у плані сімейного життя все добре, і дітей ми хочемо, але не раніше, ніж чоловік закінчить свою освіту. Він отримує другу вищу, тому що це потрібне йому для роботи.
Але його мама вважає, що це просто відмазка, адже я стара і в мене явно якісь проблеми, якщо я не народжую відразу після весілля.
Я не маю потреби щось комусь доводити, тим більше людині, яку я бачу щорічно на її день народження. Так-так, мене туди звуть, як не дивно.
Ми з чоловіком живемо у своєму ритмі й нас все влаштовує. За сім років шлюбу зробили гарний ремонт у моїй двокімнатній, купили машину, чоловік змінив професію, саме через це він зараз і навчається.
Зараз він навчається і намагається здобути одну дуже “смачну” посаду. От коли все складеться, тоді в декрет і піду. А поки що не хочу підрізати йому крила, адже якщо йому одному доведеться тягнути сім’ю, буде не до навчання та побудови кар’єри.
Але ці подробиці знаємо я та чоловік, а його мама та сестра впевнені, що у нас просто нічого не виходить.
Хоча останній рік свекрусі зовсім не до того, як ми живемо. Її життя і без нас насичене подіями, бо рік тому до неї переїхали дочка з дітьми та чоловіком.
У сестри чоловіка зараз три дитини. Першому чотири роки, і чотири місяці потім зʼявилися двійнята, чим шокували всіх.
Переїхало сімейство сестри, бо вирішили збирати на іпотеку, а з дитиною та на оренді це виходило погано. Про другу вагітність дізналися після переїзду.
Тож у свекрухи вже п’ятий місяць не життя, а суцільний карнавал. Їй навіть не вистачало часу до сина докопуватись, а це вона любить.
А три тижні тому мама чоловіка переїхала до нас, бо захворіла. Спину в неї прихопило, не могла ні зігнутися, ні розігнутися, ледве ходила.
У себе вдома свекруху завжди смикав старший онук, та й сестрі додаткове навантаження – за хворою мамою доглядати, коли троє дітей на шиї.
Ось і попросили нас прихистити свекруху у себе до одужання. Я не була проти, все-таки така непроста ситуація, а тут якась, а рідня.
Перевезли ми маму чоловіка, поклали у вітальні, чоловік тимчасово пішов на віддалення, щоб допомагати їй упродовж дня, бо вона реально не могла встати.
Я уколи свекрусі ставила, бо чоловік боїться цієї справи, готувала з урахуванням її смаків, загалом поводилася, як хороша людина.
На третьому тижні чоловік змушений був повернутися в офіс, але свекруха стала потихеньку ходити, хоча й насилу. Казала, що ще тиждень-другий, і як нова бігатиме.
Але виявилося, що вона цілком може бігати. З’ясувала я це, коли зненацька прийшла додому, а свекруха цього не помітила.
Вона під телевізор бадьоро пересувалася по кухні, готуючи собі перекус. Жодної скутості рухів, жодних ознак, що в неї болить спина.
Далі мене помітили, німа сцена та сльози. Чи то від сорому, чи просто мене розжалобити намагалася. А ввечері свекруха каялася.
Виявилося, що вже тиждень вона почувається цілком нормально, але їй так не хотілося повертатися до дочки та зятя, що вирішила трохи симулювати.
Каже, у нас спокійно, а там постійно від неї щось треба, ще й онука старшого до неї в кімнату переселили.
Це все, звичайно, зворушливо, але у нас не готель для бабусь, які втомилися. Мене стороння людина вдома напружує, тож свекруха наступного дня повернулася додому.
Любові до мене у свекрухи від цього не побільшало, але я з цього приводу і не страждаю. Нехай насолоджується “правильною” родиною доньки.
