Ми з чоловіком другий тиждень тримаємо оборону від його мами, яка спалахнула ідеєю поправити своє фінансове становище. Зробити вона це вирішила за рахунок нас та сестри чоловіка.
При цьому ні нас, ні дочку вона не спитала. Просто поставила перед фактом і дуже здивувалася нашій відмові. Із сестрою проблем у неї не виникло, та міцно сидить під п’ятою у матері. А ми туди не збираємось.
У чоловіка з близьких родичів на цей час залишилася мама – дуже діяльна особа шістдесяти двох років, і сестра – аморфна дівчина двадцяти дев’яти років, яка поперек слова матері навіть рота не сміє відкрити.
Від сестри жодної шкоди немає, вона живе за вказівками матері, і до нас не лізе. А ось свекруха активно намагається влізти в нашу родину двома ногами.
Жили ми з чоловіком спочатку у квартирі, яку йому залишила бабуся. Друга бабуся залишила квартиру і його сестрі. Дякую їм величезне.
Але потім було вирішено, що однокімнатна – це добре, але мало. Тоді ми з чоловіком продали квартиру, мої батьки продали дачу та машину, які їм вже через похилий вік були не потрібні, і віддали гроші нам. Тепер ми живемо з чоловіком у двокімнатній квартирі, яку вдалося купити без іпотеки.
Свекруха рвала та метала, коли дізналася, що чоловік продає свою квартиру.
– Треба було переїхати жити до мене, накопичити гроші, а ту квартиру здавати. От ти безголовий! Було б у тебе півтори квартири, а тепер одна спільна із дружиною!
Але жити з мамою чоловік не хотів ще сильніше, ніж я не хотіла жити зі свекрухою. Йому видніше, він її краще знає. Але я була рада, що все склалося саме так.
Свекруха, коли зрозуміла, що в нас все вже відбулося, від нас на якийсь час відстала. Сама вона тоді теж жила у двокімнатній, але вирішила продати її, купивши однушку і якусь дачу. Звичайна невелика ділянка, на якій стояла стара халупа.
– Ось буду туди на все літо їхати, на природі жити, – мріяла свекруха. Ми з чоловіком цю дачу бачили та сумнівалися, що там можна жити. Граблі зберігати – так, а ось жити.
Свекруха вперше там протрималася аж три дні. І те мені здається, що просто на завзятості. А потім приїхала і почала скиглити, що на дачу потрібно те, потрібно це, з натяком “а зробіть мені там ремонт”.
– Ось з’явиться дитина, туди приїжджатимете, свої овочі, свої ягідки з куща – чим погано? – закидала свекруха вудку.
Та там треба вкласти великі гроші, щоб можна було приїжджати з дитиною. Ділянка довго була занедбана, старий будинок, туалет на вулиці ледве тримається.
Тули вкладати та вкладати. А потім ще їздити орати заради тих овочів та ягідок, самі вони там не з’являться. Тим більше що до дітей треба дожити. Загалом, відмовилися ми від пропозиції свекрухи взяти участь у приведенні дачі в порядок.
Але свекруха за ідею з дачею вчепилася міцно. Лише не знала, звідки взяти грошей. Кредитів вона побоювалася, з нас грошей не отримала, а з дочки й узяти нічого. Та працювала у бібліотеці та отримувала якісь копійки. Зате ніколи не суперечила мамі.
І у свекрухи виник план. Вона вирішила здавати квартиру дочці. Але постало питання – а куди подінеться сама дочка.
І тут починається найсмішніше. Ми повинні були забрати сестру чоловіка до себе, адже у нас двокімнатна, що, на думку свекрухи, дуже багато для двох людей.
– Вона ж спокійна, не гуляє. Буде і по дому допомагати, та ви її навіть не помітите! – вмовляла нас свекруха, не звертаючи уваги на наші здивовані обличчя.
– То що ви її, таку чудову, до себе не заберете? Буде вам допомагати, готувати, та й веселіше вдвох, – змогла нарешті відповісти я.
– Так у вас двокімнатна, а в мене однушка. Куди мені її тут селити на кухню? – здивувалася нашій реакції свекруха.
Сестра при цій розмові була присутня, але в розмову не вступала – мама ж за неї вже все вирішила, а тій що воля, що неволя, все одно. Але наприкінці й в неї голос прорізався.
– Мамі ж допомогти треба, ви ж грошей на дачу не даєте, а в мене нема. Я кілька років поживу з вами, а мати зі здачі квартири гроші на ремонт відкладати буде. Це ж потім наше з тобою буде, – звернулася посмішкою до мого чоловіка.
Але в наші плани не входило жити кілька років у квартирі з дорослою дівчиною, яка вирішила таким химерним чином допомогти мамі. Про що ми свекрусі та сестрі заявили та попросили їх на вихід.
Вже два тижні свекруха не здається. Вона вже пропонувала і дачу після ремонту на нас переписати, і помінятися з нами квартирами – ми з чоловіком у її однокімнатну квартиру, а вона з дочкою в нашу двокімнатну квартиру, звичайно ж тимчасово.
І інші не менш геніальні ідеї. Але ми з чоловіком здаватися теж не збираємось.
Свекруха сама собі знайшла розвагу, хай сама й думає, як їй бути далі. А ми з чоловіком ремонт у квартирі зробимо і готуватимемося до появи дитини. Грати у дачні ігри зі свекрухою ми не збираємось.
