У нашій сім’ї завжди була доброзичлива атмосфера і повне порозуміння, але потім втрутилося грошове питання і все пішло коту під хвіст.
Все почалося, коли свекруха розлучилася зі своїм чоловіком. Основну частину доходу до їхньої сім’ї приносив саме він. Свекруха звільнилася з роботи ще давно, вона отримувала мінімальну пенсію, а свекор непогано заробляв і більшість своїх зароблених грошей віддавав їй. Вона собі майже ні в чому не відмовляла.
Я вже не знаю всієї історії, але щось трапилося у батьків чоловіка у стосунках, вони дуже сварилися, і свекор пішов із сім’ї. При розлученні свекор запропонував свекрусі віддавати їй якусь частину свого доходу. Здавалося б, дорослі люди та могли все вирішити самі, але свекруха встала в позу і заявила, що їй нічого не потрібно від нього.
Ми з чоловіком обоє працюємо у державних бюджетних установах, отримуємо не так багато, але на життя вистачає. Одружилися ми майже шість років тому. Батьки чоловіка на весілля подарували нам квартиру.
Точніше, це була квартира його матері, яка їй дісталася у спадок. Перед нашим весіллям вони вирішили переїхати та купили собі квартиру якомога більше, а в старій зробили ремонт і віддали її нам.
Тобто за документами ця квартира належить свекрусі. Нікого це питання ніколи не цікавило, а тепер я шкодую, що раніше ми не приділили цьому уваги.
Ми завжди жили мирно, з матір’ю чоловіка у мене були чудові стосунки. Коли з’явився онук, вона була на сьомому небі від щастя, обдаровувала мене та сина подарунками, часто приходила порозумітися з малюком.
Коли свекор пішов із сім’ї, мати чоловіка вирішила, що зможе забезпечити себе сама.
– Я завжди хотіла, щоб у мене був свій магазин одягу, – зізналася вона.
Ми підтримали свекруху у її починанні. Тоді ми ще не підозрювали, чим це нам обернеться.
Заощаджень свекруха не мала, на відкриття магазину вона взяла кредит. Свекруха відкрила невелику торгову точку у найближчому торговому центрі. Спочатку все йшло добре.
Вона вихвалялася, що такими темпами скоро виплатить свій кредит і зможе піти у великий плюс, проте трапилися всім відомі непередбачені обставини, через які робота торгових центрів виявилася не такою простою. Ще й орендодавець підняв вартість орендної плати.
Чоловік порадив матері на якийсь час призупинити свою діяльність, оскільки вона вже пішла у великий мінус і її коштів вистачало лише на мінімальний платіж за кредитом та оплату оренди приміщення, але вона нікого не слухала.
Свекруха вирішила, що їй потрібно оновити товар і тоді все налагодиться, взяла ще один кредит, але, як і очікувалося, справи в гору так і не пішли. Магазин майже не приносив прибутку, тепер вже грошей вистачало лише на орендну плату, а кредити платити майже не було чим.
Свекруха загрузла в боргах, а віддавати їх не було чим. Свекор не раз їй пропонував свою допомогу, але вона вперлася рогом, горда ж, гроші в нього не бере.
Все-таки здоровий глузд узяв гору, нехай і пізно, але свекруха все ж таки зважилася закрити магазин. Весь товар вона розпродала з великими знижками, але цих грошей ледь-ледь вистачило на те, щоб погасити перший кредит.
Як я вже сказала, свекруха на пенсії та іншого прибутку в неї тепер немає. Вона знайшла дуже неординарний вихід із ситуації.
Свекруха заявила нам, що тепер виплатити її борги – це наш із чоловіком обов’язок, тому що ми живемо в її квартирі вже багато років. Якщо ми цього не зробимо, то квартиру вона продасть, щоби розплатитися зі своїми боргами.
– Я цей магазин тільки заради вас відкрила, тож вам і розплачуватись, – видала вона.
На такий поворот подій ніхто не чекав. Якби свекруха спокійно прийшла до нас і попросила про допомогу без жодних ультиматумів і скандалів, ми б, звичайно, щось придумали, але вона в такий спосіб тільки розпалила конфлікт. Чоловік накричав на свою матір і виставив її за двері.
Коли емоції трохи вщухли, ми з чоловіком все обміркували. Квартира, хоч і була подарована нам на весілля, але за документами все одно належить його матері, тож хочемо ми того чи ні, вирішувати щось із її боргами все одно доведеться. І, навіть якщо нашу квартиру продати, її вартість все одно не покриє всіх її боргів.
Я запропонувала чоловіку з’їхати з цієї квартири в орендовану квартиру.
– І нехай твоя мама її продає, а суму, що залишиться, сама нехай шукає. Вона на те й розраховує, що ми зараз кинемося її борги виплачувати, щоби тут залишитися, – сказала я чоловіку.
Чоловік погодився з моєю думкою, але поки що з’їжджати не хоче. Боїться залишити маму віч-на-віч з її боргами, там сума справді велика накопичилася.
Тим часом свекруха продовжує давити на нас. Щодня дзвонить і вимагає грошей, загрожує, що вже знайшла покупців на нашу квартиру та продасть її з усіма нашими речами.
Відносини зі свекрухою вкрай зіпсовані. І в мене вже немає жодного бажання їй якось допомагати і йти назустріч.
