Коли я познайомилася із Сергієм, то була дуже щаслива. Розумний, симпатичний, високий, до того ж добрий та дбайливий хлопець. Працював в успішній торговельній компанії, обіймав керівну посаду, та заробляв гарні гроші.
Я не могла натішитися, всі мої подруги мовчки заздрили мені. Наші стосунки розвивалися, як уві сні. Часті побачення швидко переросли у роман, та любов, ми будували плани на спільне життя.
Незабаром він вирішив познайомити мене зі своєю мамою. Вона жила сама, батька не стало, коли Сергію було два роки. Нових стосунків вона більше не заводила.
Вона справила на мене дуже гарне враження. Наталя Петрівна була вихованою, розумною жінкою, дуже розважливою, та доброю. Я дуже зраділа, що зі свекрухою у нас будуть теплі стосунки. Вона поставилася до мене, як до рідної дочки.
Незабаром Сергій зробив мені пропозицію, і ми одружилися. Я була на сьомому небі від щастя, бо дуже покохала його. Оскільки я жила на орендованій квартирі, то після весілля він запропонував мені переїхати до них. Ми почали жити утрьох.
Спочатку я не могла натішитися своєю свекрухою – спільні вечері, походи до театру та кіно. Але потім я почала помічати, що вона аж занадто опікує свого сина. То одяг йому сама купляє, то питає, чи добре він поїв.
Коли я просила Сергія допомогти мені по господарству, чи зробити щось по дому, Наталя Петрівна одразу казала, що зробить усе сама, а Сергійко втомився, хай краще відпочине. До того ж свекруха ще й не працювала, бо була на пенсії.
Всі дні безперервно вона була вдома, ми не могли нічого зробити без її відома. Вона завжди була тут як тут, постійно влазила в наші розмови, давала свої поради. А про особисте життя я взагалі мовчу, все було, як на долоні.
Мене таке життя почало напружувати й не влаштовувати. А ще мене дуже засмучувало, що Сергій в будь-якій ситуації, завжди був на боці своєї мами. Він казав, що я все вигадую, а мама бажає нам лише добра.
Я все терпіла і сподівалася, що свекруха зрозуміє свою помилку і дасть нам спокійно жити, як чоловіку та дружині. Але йшли роки, її контроль над Сергієм лише посилювався.
Я зрозуміла, що жити так більше не можу та не хочу. Я вирішила поговорити з Сергієм і сказала, що або ми з’їжджаємо на орендовану квартиру, або я від нього піду.
На мій величезний подив, він тільки посміхнувся і сказав, що маму він не покине, оскільки вона літня людина і їй самотньо жити одній. І додав, якщо хочеш – йди. Тоді я зрозуміла, що наші стосунки закінчилися, він мене не любить. Для нього мама була важливіша за мене.
Наступного дня я знайшла квартиру за оголошенням, зібрала речі й переїхала, та не відкладаючи справу в довгу скриню, подала на розлучення.
Для мене почалися важкі часи, адже я дуже любила Сергія і просто не могла зрозуміти, чому він зі мною так вчинив. У цей важкий період мене дуже підтримали мої батьки, подруги, та колеги по роботі, за що я їм дуже вдячна.
Я зрозуміла, що мій колишній чоловік був “маминим синочком”, він не вмів і не хотів жити по-іншому, без неї.
Я вирішила для себе більше ніколи не пов’язувати стосунки з таким хлопцем, тому що такі не цінуватимуть тебе як особистість, а постійно порівнюватимуть з мамою.
Ти завжди для нього залишишся на другому плані. А які у вас складалися стосунки зі свекрухою? Чи траплялися вам хлопці, які залежать від своїх мам?
