Я завжди й у всьому прагнула бути першою. Не тому, що хотіла кар’єру зробити. Просто намагалася виконати будь-яку роботу на відмінно. У сім’ї у нас так було заведено: не можеш, не берись. А якщо взявся, доводь до кінця, і в найкращому вигляді. А обіцяв, у корж розбийся, але зроби. Так мене тато мій виховав, та й мама від нього не відставала.
Може, я завжди жила трохи з перебором. Навчалася на відмінно, купу громадських справ ще у школі на собі тягла. В інституті також навчалася добре, лекції не пропускала. А вечорами підробляла, підлогу мила у гуртожитку, щоб не напружувати батьків зайвими витратами. Часу на особисте життя мало залишалося. Але час настав, закохалася у симпатичного хлопця, Олегом його звали.
Познайомились ми у друзів на вечірці. Олег одразу привернув мою увагу: високий, худорлявий, кучері русяві, очі блакитні-блакитні. Пісні співав, на гітарі грав, жартував кумедно. Постійно кепкував над дівчатами, мені теж дісталося. Я рідко бувала в компаніях, реготали, веселилися од душі майже всю ніч. А коли зранку прокинулася, зрозуміла, що закохалася.
Олег також мене помітив. Дівчина я була видна, одягалася зі смаком, пісні співати, та веселитися теж любила. На цьому ми зійшлися. Почали зустрічатися, а незабаром він мені пропозицію зробив. Я саме інститут закінчувала, батьки допомогли квартиру купити. Побралися ми з Олегом, почали жити. Спочатку все було чудово, квіти, цукерки, поцілунки. З мамою його конфліктів не було, вона до наших справ не лізла.
Років зо два минуло, поки стала помічати, що сама утримую чоловіка, маму чоловіка, сестру та інших родичів. Олег пояснив, що збирає гроші на машину, свою зарплату відкладає. Я здивувалась, але погодилася. Машина потрібна, я не проти. Тільки чому він зі мною не порадився? Мене ніколи не цікавила його зарплата, сама непогано заробляла.
Все в будинок купувала, холодильник був заповнений, а про решту не замислювалася. Виявилося, що отримує чоловік небагато. А поїздки до мами, зустрічі з друзями щоп’ятниці, вимагають витрат. Працювати чоловік не любив, мати з нього з дитинства порошинки здувала. По будинку теж доводилося робити самій.
Але я вважала, що це все дрібниці, головне, щоб він мене любив і цінував.
Через деякий час Олег купив-таки машину, але не нову, та ще й мене попросив додати недостатню частину. Я доплатила, думала, це все у сім’ю. Тільки чоловік самостійно почав кудись їздити, пояснював, що відвідує друзів, родичів. Загалом, я на нього рукою махнула, вільний час проводила з подругами.
Якось увечері я сиділа сама, Олег поїхав кудись. Дивлюся, телефон чоловіка у передпокої лежить. Поспішав, мабуть, залишив удома. Я чисто випадково відкриваю, а там смс із магазинів за останній місяць: із квіткової крамниці кілька штук, а одна з ювелірної, на чималу суму. Я очам не вірю — чоловік кожну копійку відкладав, марнотратом ніколи не був.
Може, на річницю весілля мені готує сюрприз? Навряд чи. Він і в медовий місяць мене подарунками не балував. Та ще квіти… От невдячний, живе моїм коштом, як у Христа за пазухою, та ще коханок заводить! Пороти гарячку я не стала, а коли чоловік з’явився вночі, запитала, кому він дарує подарунки.
Він, звичайно, розгубився, не чекав, мабуть, не встиг підготуватися. Пояснив, що квіти коханій сестрі дарував, а прикраси мамі. Ясна річ, я не повірила, тому що, з сестрою вони, як кішка з собакою жили. А щодо подарунка мамі, підіграла, спитала, чому не сказав мені, разом би подарували. Він зам’явся, відповів, що не знав, як я до цього поставлюсь.
Я вирішила зачекати. Були, щиро кажучи, ще сумніви. У голові не вкладалося, як людина, з якою я прожила майже 5 років, годувала-поїла, доглядала, як за дитиною, любила, могла зрадити мене так безглуздо і примітивно. Якби він чесно сказав, що покохав іншу жінку, то, можливо, зрозуміла б його. Але такої зради не чекала.
Я перестала спати, не могла прийти до тями. Але все ж таки вирішила довести справу до кінця.
Я почала переглядати записи в телефоні чоловіка. За кілька днів я виявила записку від якоїсь Віки, яку він ще не встиг стерти. Вона писала, що чекає Олега сьогодні, любить, і таке інше. Сумнівів у мене не залишалося.
Вирішила повідомити свекруху, і тут на мене чекав ще один сюрприз: чоловік не здогадався прибрати листування з мамою. Виявилося, вона чудово знала про його стосунки з Вікою, і просила його перестати зраджувати мене. Але не тому, що це погано, свого сина вона ніколи не засуджувала.
Вона писала, що якщо я його кину, то йому доведеться самому заробляти собі на життя, і шукати квартиру. Дякувати Богу, хоч житло я здогадалася купити до шлюбу. Мені прикро, що за своєю довірливістю та наївністю, стільки років втратила, забезпечуючи цих зрадників.
Знайшли собі безоплатну служницю! Довго думати та розбиратися не стала, скинула його барахло в валізу абияк, і викинула за поріг: «Іди, милий, разом зі своєю матусею, якомога далі. І не здумай більше до мене поткнутися!» Це моє остаточне рішення!
