Свекруха зовсім злягла, а її дочки відмовляються її доглядати, хочуть звалити все на мене

Мені завжди здавалося, що той, хто доглядає літніх батьків, той потім отримує спадщину. Однак сестри мого чоловіка виявилися хитрішими. Вони й квартиру хочуть отримати, і маму не доглядати.

У мого чоловіка є дві старші сестри. Все життя мама ними опікувалася як могла. Обом допомогла з квартирами, а потім виховала всіх їхніх дітей. На сім’ю сина вона ніколи не мала часу. То одна донька народила онука, то друга. Народження нашого сина пройшло непомітно. Вони вперше його побачили десь за рік. Свекруха одразу дала зрозуміти, що вже має доньку, а я просто придаток до сина, не більше.

За всі роки нашого шлюбу ніхто нам не допоміг. Весілля ми зіграли скромне. Потім довго жили на орендованій квартирі, накопичували на свою. За кілька років взяли іпотеку, допомогли мої батьки. Так і впоралися самі.

Я бачила, що чоловіка зачіпає те, що його маму зовсім не цікавить його життя. Однак він упокорився і навіть перестав намагатися брати участь у житті тієї родини.

Чоловік бачився з мамою час від часу, а ось я спілкувалася з нею десь раз на рік. І це при тому, що ми живемо за 15 хвилин один від одного. Сестри взагалі не підтримували стосунки з братом. У них на нас не було часу. Спілкування звелося до привітань на свята. Ми прийняли такий стан речей і звикли розраховувати лише на себе.

І ось нещодавно чоловікові зателефонувала найстарша сестра. Вона повідомила, що мама потрапила до лікарні. Ми одразу ж поїхали до неї. Виявилось, що справи дуже серйозні. Тепер свекруха не зможе жити сама. Зовсім злягла. Їй потрібний постійний догляд. Чоловік був дуже засмучений, йому було складно бачити таку маму.

Після цього постало питання про те, хто ж дбатиме про лежачу матір. І сестри чоловіка дружно вирішили, що це маємо взяти на себе ми. В однієї нещодавно народився онук, вона не потягне догляду і за дитиною, і за матір’ю. Друга дуже далеко живе, добиратися до мами їй цілу годину. А забрати до себе не може, бо мають невелику квартиру. Вийшло, що ми найдоступніші та найвільніші.

І самий мій улюблений аргумент:

«Ти ж наймолодший у сім’ї, а так повелося, що молодший доглядає літніх батьків».

І неважливо, що мама вклала в них усі сили, час та гроші, які в неї були. Поставила кожну з них на ноги, виховала їм усіх дітей. А тепер, коли їй потрібна допомога, вони просто звалюють усе це на брата.

Заповіт мати не написала. Та й тепер навряд чи напише. Сестри пообіцяли, що мамина квартира дістанеться чоловікові. Ось тільки їм немає віри. Тому що чоловік запропонував продати цю квартиру, купити однокімнатну мамі, а на решту найняти доглядальницю. Але вони відмовилися навідріз. Здається, ніхто не відмовився від ідеї прибрати цю квартиру до рук.

І знаєте, справа навіть не у спадщині. Ми вже давно зрозуміли, що звідси на допомогу чекати не доводиться. Якби вона мала тільки сина, ми б без запитань надали свекрусі належний догляд. Але ж вона має двох рідних дочок, а горщики носити повинна я, по суті, чужа людина. Мені по-людськи шкода свекруху. Добре, що вона не дізнається, яких дочок вона виростила.

Я говорю чоловікові, що треба відмовитися від усього. Нехай сестри самі розбираються і з квартирою, і з доглядом за матір’ю. Хіба я не права?

You cannot copy content of this page