Не скажу, що зі свекрухою у нас ідеальні стосунки. Я виходила заміж, бувши в положенні, тому вона з самого початку мене недолюблює. Каже, що я захомутала її сина, спокусила та одружила на собі. Скільки разів ми їй пояснювали, що кохаємо одне одного, просто так вийшло, вона не хоче вірити.
Десь пів року тому свекруха вирішила, що в мене з’явився коханець. Чому вона так вважає, логічно пояснити не може. Каже, що бачила, як на мене, один чоловік в автобусі дивився. Стверджує, що це був не просто погляд, а особливий.
Почала підмовляти чоловіка, мовляв, у мене хтось є. А що я гарно одягаюсь, так це точно для коханця. Чоловік поки не вірить, сміється, але боюся, що вона все ж таки викличе в ньому підозру. Не хочу, щоб у родині були скандали із цього приводу.
Свекруха дуже бурхливо реагує на кожну мою нову покупку. Стверджує, що я шопоголік, і мене треба лікувати. Каже, що я просто не можу зайти до магазину і вийти звідти з порожніми руками. На моє запитання: а навіщо ж туди ходити, як не за покупками, ображається, що я її не розумію.
Звісно, не розумію. Ходжу я в супермаркет за продуктами, буває заходжу в магазин побутової хімії, щоб купити пральний порошок чи шампунь. Щодо речей, то я їх купую вкрай рідко.
До речі, днями ми мали скандал, бо я купила собі туфлі на розпродажу за пів вартості. Вони й справді коштували дуже дешево, і пройти повз них було просто гріх.
Свекруха почала звинувачувати мене, що в сім’ї не вистачає грошей на хліб, а я вкотре порадувала себе покупкою. Що в мене вже є дві пари, і цього достатньо.
Вислуховувати таке прикро. На полиці стоять легкі балетки, та тепліші лофери, моделей на підборах немає. Нові туфлі з м’якої замші, дуже зручні, з невисоким каблучком.
Я просто в них закохалася. І знову ж таки купила я їх не за останні гроші. Моя покупка по сімейному бюджету зовсім не вдарила. Одним словом, лаємося ми з приводу покупок щодня, хоч і живемо окремо.
Вона дзвонить мені, випитує, що я купувала сьогодні. Аналізує правильні це покупки чи ні, дає поради, як розпоряджатися грошима. Якщо не беру слухавку, дзвонить чоловікові, й висловлює йому, яка я невдячна марнотратка.
Я зовсім не розумію, яка їй в біса різниця! Якщо мій чоловік не робить мені зовсім ніяких зауважень з цього приводу, то яке їй діло?
Якщо чесно, мені набридло звітувати, що я купую, коли купую, й куди витрачаю гроші. Набридло виправдовуватися за кожну нову річ. Не розумію свого чоловіка, чому він своїй мамі не заперечує ні в чому? Вона постійно викликає у мене почуття провини, хоча й не розумію за що.
Дійшло до того, що нещодавно купляла собі лак для нігтів і звинувачувала себе за це. І найголовніше, всі покупки ми робимо за власний кошт, вона нам матеріально зовсім не допомагає. Мені дуже набридло, що вона весь час мені дорікає!
Я вже намагалася їй нічого не казати, так вона почала майже кожного дня до нас заходити. Здається, ще зовсім трішки, й вона почне в моїх речах копирсатися! Ось кого лікувати потрібно! Жах, а не свекруха! Як бути з такою “мамою”?
