Живемо з чоловіком 9 років, нашій з ним дочки 8 років. Жили добре, але коли я вийшла на роботу, то несподівано для себе закохалася в свого шефа, хоча він одружений.
Свого чоловіка я раніше кохала, але потім поступово охолола до нього, а він невдаха, навіть роботу пристойну знайти не може. Можливо, нічого б і не було, але шеф теж став проявляти мені знаки уваги.
Ми з ним стали разом затримуватися на роботі, він пригощав шампанським, говорив компліменти і я мліла. Йому за сорок, його дружині давно за тридцять, а мені тільки 28.
Сім’я у шефа тільки на вигляд зразково-показова, дружина красива, троє дітей, але я, дивлячись на неї, відчувала свою перевагу: раз її чоловік тягнувся до мене і обманював її, значить, я краще, вірно?
Вона нічого не підозрювала. Наш роман з шефом тривав близько п’яти років, а його дружина за цей час народила ще сина. Але нашим відносинам прийшов кінець, коли дружина його викрила. Сергій мені більше не дзвонить, хоча нам було так добре разом.
Вона йому влаштувала сварку по повній програмі: на розлучення подавала, шантажувала дітьми, а він тепер бігає перед нею як песик. І мені потрапило від неї, хоча мені було шкода її, і нічого поганого їй я не хотіла. Дружина шефа в результаті його пробачила, все проковтнула і залишилася з ним.
Мені довелося виїхати з міста. Мій чоловік поки нічого не знає, так як він завжди на заробітках, та й взагалі йому я практично байдужа. Впевнена, що він мені не зраджує – такий вже він людина, але мені це і не важливо в принципі. Так що ось такі справи.
