Євгенія ростила сина Вову одна. Чоловік згодом став дуже обтяжувати жінку. Коли він виявив бажання піти, то Євгенія зраділа більше, ніж засмутилась.
Вова був надто маленьким, щоб усвідомити те, що відбувається. Батько не так багато часу присвячував хлопчику, тому син особливо й не засмутився. Звичайно, похникав, але не більше.
Мама та син жили душа в душу. Полюбляли відвідувати разом різні заходи, концерти, музеї, виставки. Жінка вважала, що їй надзвичайно пощастило із сином.
Він ріс не за роками мудрим та добрим. Намагався допомагати літнім людям чи безпритульним тваринам. Загалом, у хлопця було справді добре серце.
Євгенія досить швидко відійшла від розлучення із колишнім чоловіком. Подруги та родички жіночої статі раз у раз говорили їй, щоб шукала нову пару.
«З дитиною це зробити набагато складніше, але ти руки не опускай. Потрібно пробувати, шукати, придивлятися. Того й дивися, щось вийде», — розмірковувала мати Жені.
Думки подруг загалом були схожі на мамині. Вони наголошували, що Женя ще молода і вродлива, а Вова занадто маленький. Не встигне зрозуміти, як у нього вже буде новий тато. Євгенія деякий час завмирала під подібними заявами близьких людей. Вона хотіла нових стосунків, але боялася, що це травмує коханого сина.
«І що, ти навіть на побачення боїшся сходити? Звичайно, влаштовуватимеш особисте життя на пенсії. Коли років 70 стукне, тоді саме воно, знаєш. Ти вже не будеш такою гарною, але ж це не головне, правда?» – Іронізувала подруга Іра.
Молодій мамі було соромно, але всередині вона вже погодилася з доводами Іри. І невдовзі вирушила на побачення з чоловіком.
Женя та Денис порозумілися досить швидко. Чоловік теж був надзвичайно привабливим і галантичним. Але щось у ньому трохи лякало дівчину. Вона намагалася дати раду цій проблемі, але розгадати її так і не змогла.
Намагалася не думати про те, що може статися щось погане. До того ж Денис також мав сина Стаса. Однолітка Вови.
Нова пара вирішила з’їхатися, коли дітям було по 9 років. Вова не зрадів таким змінам, але виду не подавав.
Він намагався не тримати на маму зла, адже вона просто хотіла влаштувати своє особисте життя. Хоча й зовсім забула про виставки та музеї. Хлопчикові цього не вистачало, але він сподівався, що в якийсь момент стане легше.
Тільки легше не ставало. Денис ставився до обох дітей досить жорстко, але Вові завжди діставалося більше. Хлопчик терпів і мовчав. Але більше лякає те, що сама Євгенія теж терпіла та мовчала.
Її засмучувало те, як Денис погано тепер вже прийняв її сина, але не знаходила у собі сил дати задню. Їй здавалося, що оточення її засміє.
Друга порція їжі
Якоїсь миті Женя помітила, що Вова постійно бере з собою подвійну порцію їжі. Якось Денис гаркнув на нього за це, але жінка потай передала синові потрібну кількість їжі.
«Навіщо йому це?» — замислилась вона. Але спитати прямо знову не вистачило сміливості. Євгенія багато думала, а одного разу таки наважилася спитати про це у Вови.
«Я годую бездомну бабусю біля магазину. У неї нікого немає, а до притулку вона не хоче. Їй потрібна гаряча їжа. До того ж, трохи залишається для бездомних кішок. А що, я роблю щось погане?» — обережно спитав син, побоюючись нарватися на чергову лайку від вітчима.
«Ні, ти все робиш правильно. Це я, здається, роблю щось погане», — зі сльозами прошепотіла Євгенія, коли хлопчик вийшов із кухні.
Того дня Женя відчула, що в неї з’явилася якась внутрішня сила. Наче подвійна порція їжі дала їй можливість другого дихання.
Сумнівний страх перед фантомним оточенням відступав. Адже треба буде багато надолужити, що вона втратила. І поряд буде не Денис та його дитина, а рідний син Вова. Нехай навіть зовсім маленький. Але такий сильний, стійкий та сміливий.
