Син привів до будинку дружину, а вона чомусь вважає, що тепер вона в хаті господарка

Погодилася, щоб син із невісткою якийсь час пожили в мене. Молодим треба накопичити на своє житло, це зрозуміло. Але я припускала, що всі розуміють, що вони в мене вдома, а отже, в гостях. Але виявилося, що невістка вважає інакше, поводиться, як господиня, що мені зовсім не подобається.

Одружився син близько року тому. Познайомився зі своєю майбутньою дружиною на роботі, у них все швидко закрутилося, і вони вже йдуть до РАГСу. Звичайно, мене з майбутньою невісткою він познайомив заздалегідь, як і належить.

Мені дівчина не сподобалася. Вона постійно намагалася випнути, яка вона розумниця, красуня, господиня – начебто залежалий товар на ринку розхвалює. Я про себе посміялася, вирішила, що це все від молодості та дурощів, з роками минеться. Та й жити з нею разом я тоді не думала.

Ми з сином давно живемо окремо. Він винаймав собі квартиру мало не з перших днів, як влаштувався на роботу. Мене такий стан справ влаштовував. Не повинні дорослі сини триматися біля спідниці мами.

Свою молоду дружину син теж привів до окремої квартири, яку до цього й винаймав. Але поживши там пару місяців, молодята зрозуміли, що такими темпами на свою квартиру не накопичать ніколи. Тоді син і прийшов до мене.

– Так дорого зараз винаймати житло. Ми підрахували, що нам вигідніше ці гроші, що ми платимо за оренду, відкладати. Тоді й справа скоріше піде. Тож пусти нас пожити до себе на якийсь час.

Ну що тепер поробиш. Довелося пустити, не буду ж я стояти впоперек дороги своїй дитині.

Переїхали молоді спритно, розташувалися у відведеній їм спальні, почали звикати. У мене якихось жорстких правил у будинку немає, просто хочу, щоб вдома був порядок і менше конфліктів. Спочатку конфліктів не було взагалі.

Молоді були або на роботі, або у своїй кімнаті, я їх майже не бачила спочатку. Згодом вже стали виповзати частіше. Але краще б вони так і залишалися самітниками, принаймні невістка.

У кожній господині все лежить так, щоб їй було зручно. У мене вдома все за таким же принципом. А ось невістка почала намагатися завести якісь свої порядки.

Я спочатку навіть не звернула на це увагу. Думала, що вона це робить на автопілоті та через неуважність. Але потім зауважила, що ні, це цілеспрямовано робиться.

Спочатку вона почала переставляти місцями посуд. У мене він вже років двадцять стоїть так, як мені зручно, а тут на власній кухні нічого не можу знайти. Потім бачу, що речі не на своєму місці, переставляю назад, а через якийсь час знову чорт знає де стоїть.

Я промовчала раз, два, на третій вже пішла розмовляти з невісткою. Все ввічливо, спокійно пояснюю, що речі треба ставити туди, звідки вона їх узяла.

Невістка оком зиркнула, але нічого не сказала. Масштабні перестановки на кухні скінчилися, але все одно часом знаходила речі не на своїх місцях.

І ось таких дратівливих моментів було дуже багато. Вона і скатертину з рушниками на кухні замінила, бо ті їй здавалися “депресивними”, і взуття вона розставляє по-іншому, і речі в коридорі перевішує. Загалом поводиться так, ніби це не вони в мене, а я в них живу.

Останньою краплею, яка переповнила чашу мого терпіння, стала перестановка у залі. Я уїжджала на день народження подруги на пару днів, а коли повернулася, на мене чекав неприємний сюрприз. У залі все було переставлено не так, як до мого від’їзду.

Диван висунутий майже на середину кімнати, телевізор в іншому кутку, однієї із секцій шафи взагалі немає, крісла стоять не так. І на додаток до всього на кухні нові фіранки.

Я ледве дочекалася, коли син із невісткою повернуться з роботи, щоб поцікавитись, що в моєму будинку сталося. На моє обурення, за яким правом вони тут розпоряджаються, мені відповіла невістка, що їм було незручно в залі, тому вони зробили перестановку.

Типу, мають право, це і їхній будинок теж.

– І з якого часу це твій будинок?

– Це будинок мого чоловіка, а отже і мій, я йому дружина, – невістка дивилась із викликом.

– А це бачила? – Я скрутила дулю і показала їй. – Це тільки моя квартира, синові тут все залишиться лише у спадок. А поки що ви з ним тут гості.

Тут синок образився, що це я так розійшлася, з дружиною його так розмовляю. Краще б він язика з одного місця дістав, коли його благовірна намагалася на моїй території свої порядки наводити.

Але якщо вони жити нормально не можуть і не хочуть, то я не збираюся псувати собі нерви. Дала їм два тижні на збори та переїзд. Нехай самі вирішують свої проблеми, а мені додавати нових не треба.