Син швидко закипає, у невістки також підвищена істеричність! Кипіли б самі у своєму казані, нікого не чіпаючи, слова б їм ніхто не сказав

– Після роботи до банку заїду, не губи мене, — сказав мені чоловік.

Запитала його, навіщо до банку? Краще б не питала! Через сина та невістку, виявляється! Негаразди у нього в шлюбі, і що далі, то гірше!

Два місяці тому син із дружиною купили машину за триста двадцять тисяч гривень, гроші разом накопичували.

Син якось відмовився везти дружину у її справах, оскільки був утомлений після роботи. Вона відразу почала вимагати, щоб він машину продав і повернув їй половину коштів.

Син не дурний, вирішив нічого не продавати, краще до батька по допомогу звернутися.

– Навіщо? Навіщо ти до них лізеш? – запитала я у чоловіка. Вони на завтра охолонуть, розбіжності свої вирішать, а ти винен будеш!

Ти зараз йому гроші даси, а що далі буде? Новий виток конфлікту! Витратить невістка гроші, що далі? А воно так і буде! Син її ніколи в житті більше не посадить у машину!

Він з онукою їздитиме машиною, а невістка слідом за ними, але автобусом? Як на мене, то не варто давати гроші, але вирішувати тобі!

Чоловік прислухався до мене, замислився, та вирішив гроші не давати. Нехай самі розуміються! Не можуть домовитись, нехай продають машину, а гроші ділять!

Що за сім’я у них? Пародія, а не сім’я! Внучка росте, все бачить! Яку сім’ю вона будуватиме, коли виросте на такому прикладі?

Машину син й справді продав, а гроші вони поділили. Три дні не минуло, як знову машину купили. Певно, домовилися! Чи надовго?

Завжди так. Щойно якась сварка, відразу ультиматуми, поділ, перетягування ковдри на себе. Минулого літа невістка одна у відпустку поїхала!

Розсварилися вони через гроші, вона психанула, й одна поїхала. За кілька днів син з онукою до неї приєдналися. Чому не можна приборкати надмірну імпульсивність заради миру в сім’ї, не розумію?

Це ще добре, що свати перестали відчиняти перед дочкою двері свого будинку. Раніше, за будь-якої сварки, з речами до них бігла, потім онучку з собою тягати стала.

Сватам самим набридла ця біганина. Є чоловік — або вчись нормально домовлятися, або подавай на розлучення! А метлятись туди сюди, людям на сміх, не бажано!

Киплять у них пристрасті, подобається їм бути сім’єю з італійським темпераментом, буває, але навіщо оточуючих в це втягувати?

З речами на голову звалюватися, грошей просити? Кипіли б самі у своєму казані, нікого не чіпаючи, слова б їм ніхто не сказав!

Син швидко закипає, у невістки також підвищена істеричність! Вирішувати треба проблему, до психолога сходити, а не внучці психіку калічити таким прикладом сім’ї.

Ви зі мною згодні? Чи, можливо, у вас є інші поради?