– Ви подивіться, яка красуня, — хвалюся я фотографіями внучки. Очі мамині, носик татків, а ямочка на щічці моя!
Дивлячись на фотографії усміхненої півторарічної дівчинки з бешкетними оченятами, та дуже милою ямочкою на пухкій щічці, неможливо не посміхнутися — справді красуня!
А дивлячись на мене, коли я розповідаю про внучку з усмішкою на обличчі та любов’ю в очах, немає сумнівів, що у внучці я душі не чую.
– А яка смішна? Знаєте, що вона у пів року зробила?
Аліса, невістка моя, перші шість місяців життя маленькій Полі вирішила відзначити: гості, але тільки найближчі; торт, який пів тортика на пів року; подарунки, зрозуміло, з урахуванням її віку.
На святкування пів року приїхали я, мама та сестра Аліси. Батько Полі, Максим, теж був присутній. Поки Поля спала, гості встигли смачно поїсти.
Щоправда, із нарізкою спеціально замовленого торта у вигляді половинки стандартного кругляка, ніхто не поспішав – Аліса затіяла фотосесію, хотіла зафіксувати на пам’ять Полю поряд із половинкою тортика.
– Поля прокинулася, Аліса її вмила, переодягла, син погодував. Стали фотографувати: на ліжко поклали гарне покривало, на нього Полю, поряд із нею тортик.
– Аліса стала на стілець, щоб зробити знімок зверху. Озирнутися ніхто не встиг, як Поля перекотилася зі спини на животик і потрапила в край тортика! Забруднена, ручкою стала торт мацати, в рот тягнути.
Аліса підняла невелику паніку, одразу ж кинулась рятувати дочку від торта. Я забрала постраждалий торт і віднесла його на кухню, а син одразу ж кинув покривало у пральну машину.
Потерпілий торт було впорядковано — пом’яте і розчавлене було прибрано, решту — з’їли.
– Аліса засмутилася! Вона так хотіла гарну фотографію. Я попросила у неї контакти кондитера, одразу ж зателефонувала, домовилася, та сплатила.
– Нічого страшного, що фотографія з половинкою тортика з’явилася не рівно в пів року, а в пів року і два дні.
Вражень Полі вистачило з надлишком: нові іграшки, гарний килимок з різними цікавими висячими штуками, бабусі та тітка, мама з татом, і всім хотілося поспілкуватися з малечею. Поля заснула, гості посиділи ще пів години, та розійшлися.
– Другу половинку тортика Аліса отримала за два дні. Максим на роботі був. Аліса сама з фотосесією впоралася.
– До сімейного чату фотографії відправила. Краса така! Цього разу Поля поводилася пристойно, себе до торта не тягла!
А до першого дня народження Полі саме мені було довірено важливу місію з виготовлення дитячого тортика спеціально для іменинниці!
Печиво для малюків, сирок, банан і маленька свічка – вийшов нехай і не шедевр, зате цей малесенький торт був приготований з любов’ю!
– Свічку Максим задув. Поля тільки сирок з’їла, печиво їй не сподобалося, виплюнула. Для дорослих нормальний торт був, сваха спекла, дуже смачний.
– Куди ж без подарунків? Рік – важлива дата! Ми зі свахою вирішили не тільки Полю порадувати, а й Алісу привітати, у неї теж свято — рік, як стала мамою!
Купили невістці сережки. Алісі сподобалися, видно, що сподобалися – одразу їх приміряла, не зняла і все ще носить.
Максим тільки насупився, бо сам не допетрав, що дружині можна подарунок зробити, став шепотіти, що я його підставила! Язика йому показала: якщо сам недолугий, то нема чого на матір даремно зводити!
У півтора року теж планувалося свято, але не зрослося: Поля захворіла, їх з Алісою поклали до лікарні.
– Уже все гаразд, скоро випишуть. Другий тиждень лежать, лікуються, син усі вечори до останнього в лікарні з дружиною та донькою сидить.
Випишуться, гостей не кликатимуть, побережуться поки що. І правильно, імунітет буде ослаблений, треба поберегтися.
Нічого, скільки ще дат попереду: і круглих, і половинчастих. За бажанням, можна хоч щомісяця святкувати!
А поки що я милуюся фотографіями внучки, та з нетерпінням чекаю на зустріч. Аліса дзвонить щодня, тримає мене в курсі про здоров’я Полі.
Я подарунок на півтора року притримую, при зустрічі внучці вручу, і вже думаю, чим же можна буде порадувати Алісу та Полю за пів року.
І не тільки їх: Максим, як-не-як, теж свою роль у появі Полі відіграв, хай і не дуже значну, порівняно зі стараннями та стражданнями Аліси!
Так що і для сина щось невелике, але пам’ятне я знайду, але тільки якщо він і далі буде добре поводитися, і поділяти всі перипетії не найлегшого шляху під назвою батьківство!
Мені захотілося поділитися з вами своєю радістю від того, що я любляча бабуся, мама, та свекруха! А всі мої рідні відповідають мені взаємністю!
Тож миріться один з одним, і вам буде щастя! Ви зі мною згодні?
