Племінниця заміж виходила, син із невісткою на весілля поїхали. Я в них удома дві доби перебувала, з онуками сиділа. З порога попередила, що в бардаку два дні не житиму, організую прибирання.
– Роби, що хочеш, мамо, — сказав син.
Невістка, що стояла поруч, промовчала.
Син у мене нечепурний, дружину таку ж знайшов. Порядок у їхньому будинку рідкісний гість. Внучки теж такими зростають.
Не в порядку щастя, але коли одяг купами валяється біля шаф, у ванні наліт, а в туалет зайдеш — очі сльозяться, це занадто.
Я до них не лізу, живуть, заростають брудом, не моя справа. Але, якщо мене попросили два дні пожити в їхньому будинку, то я вважала, що маю повне право на комфортні умови.
Внучки допомагали. Ми за день прибрали майже всю квартиру. Брудний дитячий одяг у прання відправили. Спальню сина та невістки тільки не чіпали.
Територія, на якій я мала бути, була відмита. Не в пік дружині сина, а, тому, що неможливий бардак був.
Ми в процесі прибирання чого тільки не знайшли: цвіль, сухий хліб, зламані іграшки, фантики та обгортки. Сміття було чотири пакети.
Як з усім впоралися, я зводила онучок до парку. Вечерю готувати не стали, бо втомилися, тож у кафе поїли.На другий день удома сиділи, грали, веселилися.
Повернулися син із невісткою вночі. Я чутко сплю, прокинулася, коли вони прийшли. Почула, як невістка назвала мене фанатичкою, дорікнула синові за те, що він вирішив залишити дівчаток удома, завдяки чому я погосподарювала.
Вранці невістка теж мовчати не стала. Із сарказмом сказала, що мені треба в прибиральниці піти, і гроші будуть, і насолода від чистоти.
Відповіла, що піду до прибиральниці, якщо життя притисне, а ось її навіть з поломийок у перший же день звільнять.
Нагадала, що попереджала їх: у бардаку перебувати не буду, приберуся. Мені було надано дозвіл. Невістці раніше треба було висловлюватися.
Знаєте, я б з радістю сиділа з онуками вдома, але моє житло було розміняне незадовго до весілля сина. Ми розміняли трикімнатну в центрі на однокімнатну та двокімнатну.
Це вже потім син житло продав, купив трикімнатну, де вони зараз живуть. Тож, якби не я, платили б вони іпотеку все життя, зате я могла б сидіти з онуками вдома.
Невістка знає, що якщо я потрапляю до їхнього будинку на кілька днів, то забезпечую собі чистоту. Так було, коли невістка вдруге в лікарні була.
Я тиждень із сином та онукою прожила, за тиждень усю квартиру відмила. З повної згоди сина, на хвилиночку!
Мені, по суті, начхати на те, як живе сім’я сина. Але якщо вони до мене звертаються, то знають чим це загрожує. Якщо все одно звертаються, то вже мовчали б!
Я не вимагаю подяки, бо не для них це роблю, а для себе. Невістка завжди спочатку мовчить, а потім, коли все вже зроблено, сердився.
Насправді взяли б із собою дітей, або зняли б мені та онукам номер у готелі. Навіщо після бійки кулаками махати? Як вважаєте?
