Мені 58 років, і я не працюю. Раніше я була впевнена, що зможу працювати і в 60, і в 65. Але викладання вичавило з мене останні соки. Я дуже люблю своїх учнів, правда. Тому йти зі школи з власної волі було набагато складніше, ніж якби мене просто звільнили.
Здоров’я вже слабеньке, треба було визнати це раніше. Я довго думала, за які гроші житиму далі. Але мій син вирішив усе за мене:
«Мам, я маю можливість допомагати тобі щомісяця. Я не хочу, щоб ти чогось потребувала. Іди зі школи з чистою совістю та душею».
Напевно, будь-яка мати розплакалася б, почувши таке від рідної дитини. Я виховувала Женю добрим і чуйним хлопчиком. Та й сам він бачив, як я ставлюся до своїх батьків, як доглядаю їх. Коли їх не стало, то це було для мене справжнім ударом. Добре син завжди був поруч.
А потім він одружився та переїхав. Я була готова до своєї самотності, тому легко його відпустила. Тільки ось з невісткою стосунки одразу не склалися. Таня мене не злюбила, вважала, що я погано впливаю на Женю. Мовляв, поряд зі мною він стає маленьким хлопчиком, а це їй не подобалось. Вона вимагала від нього мужності.
Коли у подружжя з’явилася дитина, я пурхала від щастя. Намагалася допомагати, чим могла. Та Таня завжди відмовлялася від допомоги. Спочатку вона навіть забороняла мені брати онуку на руки. Я розуміла, що далі буде лише гірше. Тому намагалася не прив’язуватися до малечі. Найбільше мені не хотілося, щоб Таня почала налаштовувати дитину проти мене.
Але, судячи з того, що відбувається зараз, так і буде. Коли Тетяна дізналася, що мій син хоче допомагати мені матеріально, вона влаштувала йому скандал. Невістка вважає, що забезпечувати батьків не його обов’язок. Та я ще недостатньо стара, щоб вимагати від своєї дорослої дитини допомогу. Але річ у тому, що я Женю ні про що й не просила. Це цілком і повністю його ініціатива. А відмовлятися від грошей я не стану, бо справді їх потребую.
Я знаю, що мій Женя пристойно заробляє. Причому настільки, що може і забезпечувати сім’ю, і на майбутнє відкладати. Таня навіть не знає достеменно, яка у нього зарплата. А це про щось та говорить. Я вважаю, що син робить все правильно: краще приберегти щось на чорний день, а не давати гроші дружині, щоб та витрачала їх всі до копійки.
Невістка з жиру біситься. Адже вона ніколи ні в чому собі не відмовляла. Своя квартира із шикарним ремонтом, гарна техніка, новенький телефон. Щосезону вона оновлює гардероб. Дитина сита і здорова, що ще треба? Ах так! Двічі на рік родиною їздять на відпочинок, і я дуже рада, що моєму синові вдалося влаштувати своє життя належним чином.
Незважаючи на все це, тепер мені доводиться вислуховувати від невістки, яка я погана. Розоряю їхню родину!
Мені зовсім не хочеться бути каменем спотикання у стосунках сина та його дружини. Але тепер без Жені я просто не впораюсь. У мене, звісно, є деякі заощадження. Але це порожній звук, порівняно з реаліями нашого життя.
Боюся, що мені все одно треба шукати альтернативні шляхи прибутку. Думаю про те, щоб зайнятися репетиторством. Недарма ж я понад 30 років у школі пропрацювала. Син каже, що це зайве. Мовляв, годі мені працювати, настав час зайнятися чимось, що гріє душу. Але я не хочу, щоб він сварився з Танею через мене! Що ж робити?
