– Та кому вона потрібна? – Думаєш, там багато претендентів на одруження? Нічого, перебіситься, і вибачиться. А я подумаю, прощати, чи виставити її з моєї квартири! – хмикнув Олег

– Забрати тебе з роботи? А що сталося? Чи автобуси ходити перестали? – Невдоволено сказав Олег, відповідаючи на дзвінок своєї нареченої.

– Ніжку підвернула? І що, не зламала ж, вічно ти драматизуєш! До мене друзі прийшли, по-твоєму, я маю їх кинути й бігти до тебе?

– Давай-давай, йди на автобус, не вдавай із себе… В крайньому разі виклич собі таксі, якщо вже зовсім йти не можеш.

– Ти зараз що, з Настею розмовляв? – зі смішком поцікавився Андрій, один із тих самих друзів, що зараз безцеремонно зайняли квартиру.

– Молодець, так і треба! Слова не хлопчика, а чоловіка! З бабами тільки так і можна, бо сядуть на шию і ніжки звісять.

– Отож, не хочу, щоб вона нахабніла.

Олег недбало відкинув телефон на диван, але сам постійно поглядав у його бік. Якщо чесно, він чекав на ще один дзвінок від Насті.

Хлопець сподівався, що та проситиме його приїхати, а він після довгих умовлянь погодиться. Так Олег хотів похизуватись перед друзями. Тільки другого дзвінка не було.

Приблизно через пів години один з гостей підійшов до вікна, і навстіж його відчинив. Свіжого повітря йому, бачте, не вистачало!

– О, а от і твоя приїхала! Справді, таксі. Хоча на таксі це не дуже схоже. Он, водила вийшов, відчинив двері, допоміг вибратися з машини твоїй Насті. До під’їзду веде…

Олег різко підскочив із дивана, і кинувся до вікна. Хто це підвіз його наречену?

– Матвій, – крізь зуби сказав хлопець, стискаючи кулаки. – Колега з роботи, який постійно до неї клини підбиває!

– А ти впевнений, що це просто колега? – Досить гидко посміхнувся Андрій. – Може, там щось більше?

– Настя мене кохаааає, – знущався Олег. – Душі в мені не чує. А про цього хлопця вона сама мені неодноразово розповідала. Про його, так би мовити, залицяння. Зараз все дізнаємось.

Заскреготіли ключі, й у квартиру повільно зайшла Настя. Вона помітно кульгала на ліву ногу, і морщилася від кожного руху.

Прибиральниця в офісі сьогодні була настільки “дбайлива”, що залишила калюжі мильної води на сходах, ось Насті й не пощастило. Добре, хоч нічого собі не зламала!

У цій історії є лише один плюс, нарешті до них приймуть нормальну прибиральницю, і співробітникам більше не доведеться самим протирати пил у своїх кабінетах.

– Я дивлюся, твій колега був такий люб’язний, що до самої квартири довів, так? – Невдоволено почав Олег, вийшовши в коридор. – Що ти йому за це пообіцяла?

– Матвій мені просто допоміг. Без жодних умов, – стомлено промовила дівчина. Їй було надто боляче, щоб розпочинати довгі дискусії з хлопцем. – На відміну від деяких, він вчинив по-чоловічому.

– Ах, ось як ти заговорила! По-чоловічому він вчинив! До чужих дівчат він підкочує, ось що робить! – Олег миттєво завівся. Його наречена сміє псувати йому репутацію перед друзями!

– Ти думаєш, я через кожну дрібницю повинен до тебе зриватися, кидаючи всі справи? Ти що, вважаєш мене слухняним песиком, а себе – господинею?

– Я не хочу лаятись, тож піду в спальню, – Настя ображено підібгала губи. – Ви тут робіть, що хочете, тільки мене не чіпайте!

– Я сьогодні вже встигла побувати в лікарні, випити знеболювальне, та посваритися з прибиральницею. Мені вражень вистачило, вище даху.

– А вечерю не хочеш приготувати?

– Ти весь день удома, хіба не міг щось зварити?

– То це жіноча робота, чи не так? – Олегові наче віжка під хвіст потрапила. Він так хотів вивести наречену на емоції! Так, щоб вона почала лаятись, кричати…

А він би її стусаном у кімнату відправив, може, потиличника б дав, ну щоб знала своє місце! Після цього пацани його точно поважатимуть!

– Ну, ти ж чоловічу роботу робити відмовляєшся, чому я не можу?

Настя ніби щось відчула, і замість лайки, що рвалася назовні, відповіла відвертою шпилькою. Нехай знає, як перед своїми друзями її ганьбити!

– Мені здається, що я поквапився, роблячи тобі пропозицію! – червоний, як рак, Олег намагався хоч якось виправити ситуацію. З боку гостей чулися тихі смішки, що загрожували перерости в гучний регіт.

– Поверни мені каблучку, ти її не заслужила! От коли виправиш свою поведінку, тоді поговоримо.

Настя впритул дивилася на нареченого, сподіваючись побачити посмішку і слова “я пожартував”. Але Олег був налаштований цілком рішуче. Він вибагливо простяг до дівчини розкриту долоню, і ще раз повторив свій наказ.

– Тримай, але запам’ятай, вдруге я легко можу сказати ні!

Дівчина пішла в спальню, голосно грюкнувши дверима. Впасти на ліжко та плакати? Так, у Насті промайнула така думка, але з ганьбою вона її вигнана. Терпіти подібне до себе ставлення дівчина точно не збирається!

– Ти не переборщив? – Після недовгого мовчання запитав Андрій. – Вона ж може образитися. Ось кине тебе, що робитимеш?

– Та кому вона потрібна? – хмикнув Олег, повертаючись до вітальні. – Думаєш, там багато претендентів на одруження? Нічого, перебіситься, і вибачиться. А я подумаю, прощати, чи викинути її з моєї квартири.

– Ну ти крутий! Так їй і треба!

Розмова хлопців була перервана ще одним грюкотом дверей. Тільки цього разу це були вхідні двері. На тумбочці сиротливо лежав ключ, а в шафі не вистачало речей дівчини. Настя пішла.

Якийсь час Олег з упевненістю говорив, що дівчина до нього повернеться, що вона приповзе на колінах і благатиме про прощення!

І яким же шоком для нього стала новина, що Настя виходить заміж. Так-так, за того самого колегу, який завжди оточував дівчину своєю увагою.

Та кому вона потрібна?.. Виявилося, декому дуже потрібна!.. Отож, кохані чоловіки, не потрібно бути самовпевненими! А Настя молодець, що дала копняка такому недолугому нареченому! А ви що скажете з цього приводу?