Ми з Артемом були звичайною середньостатистичною родиною. Я працювала адміністратором у салоні краси, а Артем був інженером на заводі.
Жили у провінційному місті, та заробляли приблизно двадцять три тисячі гривень на двох. Ну, можливо десь двадцять вісім, якщо з премією. Однак, шикувати все одно не доводилося.
При цьому Артем завжди не розумне ставився до грошей. На карті менш як тисяча, а він запчастини йде купувати. Зовсім не вмів розраховувати бюджет.
На цьому тлі у нас не раз виникали розбіжності й навіть великі сварки. Якось, трохи до розлучення не дійшло.
Однак, батьки з обох боків прибігли, поговорили, й не дали шлюбу розпастися. Зрештою, нам було вже за тридцять. Настав час жити сімейним життям і про дітей подумати.
Але я категорично відмовилася мати дітей. З такою маленькою зарплатою, я просто не знала, на що їх утримувати. А якщо в декрет піду, то, взагалі, на що жити будемо.
– Лєра, я хочу дитину!
– Знайди спочатку нормальну роботу і навчись правильно розподіляти бюджет!
Це була моя основна умова. Умовляти мене було марно. Тож, зі своїми контрацептивами я не розлучалася.
Одного разу Артем дізнався, що я отримала у спадок величезний будинок в одному з найпрестижніших районів міста, від свого далекого родича, якого востаннє бачила у далекому дитинстві.
Переїжджати туди жити я не хотіла. Та й не по кишені нам було б таке життя. Прийняла рішення – продати житлоплощу.
У Артема заблищали очі. Він уже почав уявляти, як і куди витрачатиме гроші. А ще був упевнений, що тепер я точно погоджуся на малюка.
– Лєро, ми ж тепер багаті! І дитину можна планувати. Ти вже подумала, на що ми все це витратимо? – кричав від радості Артем.
Але я лише загадково у відповідь усміхалася. Тому, що чоловік навіть не здогадувався, як я вчиню.
– Люба, чому ти мовчиш?
-Тому, що в мене свої плани – без жодного дорікання сумління сказала я.
– Не зрозумів. У сенсі?
– У прямому! З чого ти вирішив, що я тепер захочу дітей?
– Але ж ти сама казала, що на дитину потрібно багато грошей, – почав відстоювати свою думку Артем.
– Проте, не ти їх заробив.
Артем не розумів у чому причина. Здавалося б, все добре. З боку, це все було схоже на чергову відмовку, щоб не мати дітей.
Але сперечатися зі мною він не став і вирішив зайти з іншого боку.
– Добре, не хочеш зараз дітей, давай згодом. Тоді на що ми витратимо ці гроші?
– Я скажу тобі пізніше. Мені час.
Я не стала попереджати чоловіка куди й навіщо я поїхала. Щодня я плідно взаємодіяла з рієлтором і спонукала його до продажу будинку.
Зрештою, моєї мети було досягнуто. На карті було кілька заповітних мільйонів. Але ж чоловікові довгий час я нічого не говорила. Все відтягувала цю розмову.
Коли він дізнався, що будинок проданий і гроші в мене, то знову почав допитувати.
– Лєро, чому ти не сказала, що вже встигла продати будинок?
– Яке це має значення?
У цей момент я, як ні в чому не бувало, вечеряла і всім виглядом демонструвала, що мені набридла ця розмова. Але Артем ніяк не заспокоювався.
– Стривай, але ж це й мої гроші.
– Чого ти вирішив?
Я зберігала незворушне обличчя, за те, мій чоловік уже почав нервувати.
– Бо я твій чоловік і маю право на половину грошей. Я вже вирішив, що куплю нову машину.
– Та всі чоловіки на роботі будуть мені заздрити. А ще, ми поїдемо в Карпати, та відпочинемо там на повну котушку.
Я лише зітхала і закочувала очі.
– Лєро, чому ти мовчиш?
– Слухай, закоти губу, добре? Тобі не здається, що ти надто багато на себе береш? Це мої гроші й розпоряджатися я буду ними так, як я вважаю за потрібне.
Артем не міг повірити у те, що відбувається. Адже раніше у нас завжди все було спільне, а тут таке…
– Та ти зірку з неба спіймала, чи що? У сенсі ти не ділитимешся зі мною? Я ж твій чоловік, а не пройдисвіт якийсь.
Крики стояли такі, що напевно вже всі сусіди були в курсі нашого казкового багатства, та неймовірної удачі.
– Вважай, як знаєш, але я тобі нічого не винна.
Від образи чоловік грюкнув дверима і вирішив поскаржитися свекрусі на ситуацію, що відбувається. Вона, звісно ж, стала на бік сина.
Однак свекруха не була такою недолугою, як він думав. З самого початку у нас з нею були гарні стосунки й, вона не хотіла їх псувати. Тим більше зараз, за такого цікавого розкладу подій.
Вона попередила мене, що приїде, коли Артем буде вдома. Той уже був у передчутті, що його мати зараз швидко вправить мізки його нерозумній дружині.
Ми пішли поговорити в садок.
– Лєрочко, ти знаєш, я тебе розумію, чому ти дітей не хочеш і приймаю твій вибір.
– Правда? – здивувалася я.
– Ну, звісно. Діти можуть згубно вплинути на жіночий організм. А ти молода, гарна, здоровая й такою хочеш залишатися.
– Так, Катерино Дмитрівно, ви мої думки просто читаєте! Завжди знала, що в мене свекруха, яка все розуміє.
– Тож мати дітей, чи ні – справа твоя. Але тут ще ось яке питання…
– Чекайте, Катерино Дмитрівно, я тільки духовку вимкну.
Я вирушила на кухню, а потім, коли прийшла назад, промовила:
– Мало не забула. Пам’ятаєте, ви мріяли про двоповерховий дачний будиночок?
– Так, а чого ти питаєш про це?
– Дивіться, я тут варіант надивилася. Своїй мамі дачу візьму і вам зі свекром. Ну, ви, напевно, вже в курсі моєї ситуації.
Свекруха, звичайно ж, здивувалася і явно не очікувала такого повороту подій.
– Ти знаєш, це якось несподівано.
– Ну чому ж несподівано. Ви мені, як друга мати й завжди рятували, коли я просила. А через Артема ви не ображайтеся. Самі знаєте, як він любить гроші тринькати.
– Так, звичайно. Я розумію – відповіла свекруха.
– То про що ви хотіли зі мною раніше поговорити?
Свекруха зніяковіла і почала підбирати слова.
– Та так, я запитати хотіла, як ти курку, зазвичай, маринуєш? Аж надто смачною вона у тебе виходить.
Коли мати вийшла задоволена, Артем уже потирав долоні й був певен, що все вийшло. Але яким було його здивування, коли я, як і раніше, стояла на своєму.
Катерина Дмитрівна нічого не сказала синові. Це мало стати для нього сюрпризом.
Він не розумів, що відбувається, але вирішив не здаватись. Згадав про те, що я маю зведену сестру, з якою у мене були стосунки так собі, й вирішив її підговорити.
І начебто вона погодилася йому допомогти, але поки не сказала як. Його головною метою було будь-яким способом досягти того, щоб я віддала йому половину грошей!
Він пообіцяв моїй зведеній сестрі Христині, що розділить свою частину грошей з нею. Який тиждень він чекав від неї відповіді, але дочекався лише іншого.
– Поїхали, мені треба показати тобі щось цікаве, — сказала я Артему.
– Куди? – здивувався він.
– Побачиш.
Коли ми приїхали на місце, Артем побачив перед собою ту машину, машини, про яку він так давно мріяв.
– Лєро, це мені?
– Спочатку планувалося, що так. Але знаєш, Христина мені все розповіла. Ах, так, ти ж не знаєш! Ми з нею помирилися ще два роки тому. Так от, я вирішила подарувати цю машину їй.
У цей момент Артем схопився за голову і спробував виправдатись.
– Лєро, ти просто мене не так зрозуміла.
– Ні, я так зрозуміла. Ти знаєш, коли я отримала ці гроші, то довго думала, на що їх витратити. А потім ухвалила рішення ощасливити кожного із близьких.
– Почала з батьків, бо саме вони колись допомогли нам із житлом. Причому, й твоїх я теж не образила.
– Лєра …
– Не перебивай!
– Потім я вирішила здійснити твою мрію. Але, як тільки я купила цей автомобіль, дізналася від сестри, що ти підбивав її піти проти мене. Причому, раз із матір’ю не прокотило, ти пішов далі.
Чоловік не знав, що мені відповісти. Та й сказати не було чого. Багатство справді затьмарило йому голову.
– Тому для тебе маю лише це.
Я показала Артему заяву на розлучення і віддала свою обручку.
Він стояв здивований, та ображений. Він розумів, що я його не пробачу, що щойно втратив мене назавжди, через свою жадібність.
Себе я теж вирішила ощасливити, придбала власний салон краси, і стала бізнеследі! А дітей можна мати й без недолугих чоловіків! Ви зі мною згодні?
