Так часто буває, люди роблять зле, а мені соромно

Сашко сидів в кафе з друзями, як одна дівчина, з його компанії, почала голосно сміятися. Вона в цей момент вивернула кружку з кавою, і йому здалося, що вона зробила це спеціально.

Одна з офіціанток підбігла і почала прибирати. Сашко дивився на це дійство, і ледь себе стримував. Дівчина продовжувала жартувати.

На цей раз, побачивши жінку 40 років, гарну, доглянуту, але скромно вдягнену, вона зрозуміла, що це теж одна з обслуговування. -Хочете прикол? – спитала дівчина.

Взяла піднос і змахнула з нього об’їдки. Тоді Сашко підбіг до цієї жінки і заборонив збирати крихти. Підійшов до дівчини, взяв її за руку і змусив самій все прибрати.

Дівчина зі скуйовженим волоссям і неприємною, натягнутою посмішкою зробила те що треба. А коли всі почали запитувати, що сталося, Сашко сказав:

-Знаєш, батьків не обирають, а моя мама найкраща, вона для мене старається. Хоча ми не бідуємо. – Але до чого тут батьки? – спитали друзі? Так от, це була моя мама, кажу ж, батьків не обирають, а от друзів я вибрав явно не тих.

Сашко встав і пішов, обійнявши маму. Якийсь час компанія сиділа ошелешена, вони з Сашком нещодавно знайомі, і знають, що їх сім’я не бідує, чому мати миє підлогу – незрозуміло.

А ще через якихось кілька хвилин підійшов офіціант, і сказав, що чек оплачувати не треба, все за рахунок закладу. Всі здивувалися, а коли обернулися, побачили як Сашко махнув їм вже при виході з кафе.

Офіціант сказав, що то був їхній власник і директорка, просто вона часто допомагає в залі, якщо персонал не справляється. Кривду зробили вони, а соромно чомусь мені.