Так, це було жорстко, але справедливо! Хто винен, що чоловік з глузду з’їхав, коли його мати вийшла на пенсію, а батька відправили на заслужений відпочинок

Зарплати зростали, діти росли, витрати росли. До витрат чоловіка у мене багато питань постало: мамі він узявся лікувати зуби, а татові — лагодити машину.

А ми сиділи з порожніми гаманцями, лапу смоктали, бо сімейний бюджет у нас, лише сорок тисяч гривень на місяць був, щоб ним смітити! Іпотеку було виплачено. Поки її виплачували, краще жили, ніж зараз!

Задумалася я про гроші. На карті залишилося тисяча, у гаманці була триста гривень, їх діти випросили: в одного зарядний пристрій зламався, другій, акварельний папір та банку білої гуаші знадобилося.

Чоловік зателефонував. Тисячу чотириста попросив. Мати у нього в стоматології, невірно канали в зубі порахували, треба доплатити. Що там за зуб-мутант такий був?

– Я втомилася, – сказала чоловікові.
– Від чого?

– Від безгрошів’я!
– Про гроші! Переведеш мамі?

Надіслала йому скриншот балансу карти.

– Треба щось робити, — увечері, як чоловік повернувся додому, пристала до нього. Я так більше жити не можу!

Сіли, взяли папір та ручку. Відкрили мобільні банки. Хто, куди, скільки навіщо. Пункт «батьки чоловіка» виявився найвитратнішим! Більше, ніж харчування, та комуналка на місяць для нашої родини.

– Це викреслюємо, — тицьнула пальцем у пункт, що викликав злість. Або заробляй більше, щоби родина не страждала.

Або віддай мені двадцять тисяч на дітей, п’ятдесят на їжу та послуги. Решту поділи, як хочеш, хоч все батькам віддавай!

Отримав чоловік зарплату, віддав мені тридцять п’ять тисяч, решту собі залишив. Мої чотирнадцять, та чоловікові тридцять п’ять.

Комуналка, секції, школа, їжа, обіди, гаджети всякі… До кінця місяця у мене залишилося десять тисяч. Їх відклала на відпустку.

Чоловік гроші просив. Батьку запчастину за три тисячі треба було замовити, не дала. Мамі на протезування не додала.

Думала, нехай у дупу ідуть! Так вони почали мені дзвонити, та обурюватись нашим новим форматом сімейного бюджету!

– Нічого не знаю, у мене діти! Що ви хочете? Забрати дітей із секцій, не давати їм гроші на обіди, нехай голодні у школі ходять, а ці гроші вам віддати?

Голодні діти вештатимуться районом, приохотяться до шкідливих звичок, з хуліганами почнуть дружити, зате у діда машина, а в бабусі зуби? Ні! Потрібні гроші – беріть кредити! Або накопичуйте!

Наступний місяць. Чоловік дав двадцять тисяч. Обіцяв купувати їжу. Видала йому всі платіжки, із секцій теж. Щодня списки продуктів писала.

Про запас нічого не затарювала. Чоловік купив – приготували – поїли. Ті десять не чіпала. Моя зарплата пішла на мене та дітей, треба було до зими одягнутися.

Ще мою машину перевзути, у доньки день народження – відзначити. Тиждень до зарплати чоловіка, а грошей немає. Продуктів він не купив, бо нема за що. Натомість у мами зуби, у тата машина!

– Ось твоя вечеря, — обвела рукою порожній стіл, та гукнула дітей, щоб збиралися в гості.
– До кого в гості?

– До подруги! У неї поїмо. А тобі щасливо лишатися! Там у морозилці шматочок сала валявся. Якщо хочеш…

Подзвонив другові, попросив у борг, купив продуктів. До його заробітної плати дожили. Віддав мені тридцять п’ять. Собі залишив приблизно п’ять. Згадав про мою зарплату.

– Мої п’ять, як і у тебе,- тільки для мене. Решта — дім та діти.

Новий рік. Машина свекра полагоджена. Зуби свекрусі вилікувано. До пансіонату їм захотілося! На Новий рік! Путівка на три дні – вісім тисяч на двох. Хто платить? Син.

– Мамо, без пансіонату обійдетеся! У мене немає грошей дружині та дітям на подарунки, на пансіонат тим більше!

Як розумію, свекруха розверещалася: куди гроші діває, навіщо мені віддає, батьки ночей не спали, й так далі. Чоловік вирішив трохи розщедритися.

– Бюджет дві тисячі на тебе та тата. Або думайте, що вам купити, або самі потім купіть!

Я аж здивувалася, спитала у чоловіка, хто його покусав. Зраділа! Рано, правда! Це була одноразова акція!

Січень. У січні свекруха вирішила перевірити голову. На МРТ грошей захотіла, бо часто голова почала боліти. МРТ сама собі призначила, платно знайшла.

Знову почала запитувати, де гроші її сина! А ми вирішили на відпустку ще більше відкладати. Чоловік також відклав. Грошей немає. На їжу, дітей, квартиру, інтернет, бензин – на це гроші були, а на всякі МРТ – не було!

– Я все зрозуміла! Ти вирішив на нас начхати! Ми тебе вивчили, на роботу влаштували. Ось твоя подяка! Самі впораємося! Не турбуйся за нас! — отримав чоловік повідомлення від матері.

– Бачиш? Самі впораються. Самостійність прокинулася! Рада за них, — прокоментувала я повідомлення.

Я ж не знала, що на МРТ він вже переказав! Думала, що до травня все буде гаразд. Жодного безгрошів’я! Щоб не доводилося відбирати гроші у чоловіка.

У травні у свекра знову зламався його БМВ, який, напевно, старший за мене! Чоловік усе, що мав, віддав батькові. Удома був скандал!

Сказала чоловікові, що ми розлучаємося! Видала йому те, що він вклав у накопичення на відпустку, та виставила. Насамперед пішла і, стягнула аліменти!

Безгрошів’я? Другий рік пішов, як я забула, що це таке! Зарплата, аліменти – живемо втрьох, на все

вистачає, ще й залишається!

А колишній чоловік собі навіть куртку купити не може, його матуся і татко насухо вичавлюють, ще й цькують, що це через мене в нього грошей немає, це я хапуга, на аліменти подала, квартиру віджала!

Приходить до дітей, дивиться на мене поглядом побитого собаки, щось про спільне життя скиглить.

– Назад у безгрошів’я? – жахнулася я. Ніколи! Хоча… Батьків не стане, тоді приходь!

Так, це було жорстко, але справедливо! Хто винен, що чоловік з глузду з’їхав, коли його мати вийшла на пенсію, а батька відправили на заслужений відпочинок?

Почав у дзьобику їм гроші приносити! Носив і носив, невтомно носив! Спасибі сказали б: їм тепер ходити далеко не треба, ось він, гаманець на ніжках, під боком! Користуйтеся на здоров’я! Я слушно міркую?