Мій батько просто чудовий чоловік, хороший тато і дуже добра людина. Але ж в нього один недолік, точніше навіть не недолік, а риса, яка мене найбільше дратує.
Він надто чесний з людьми. Все життя він пропрацював лікарем, зараз йому майже 90 років, я була пізньою дитиною, мати була набагато молодша за нього, але її, нажаль, давно вже немає в живих. Та справа не в цьому.
Я маю невеликий магазин, де продаю різні твари для дому, ну там, наприклад сушки для білизни, посуд чи кухонні предмети, дрібнички, які дуже потрібні для дому, але яких сила силенна в інших магазинах.
Працюю сама замість продавця, чоловік таксист, але мені в вільний час допомагає, молодець він у мене.
Але є одне але, час від часу мені просто неможливо стає з ним говорити, тимпаче що характер у старих людей і так досить важкий, а з урахуванням його військового минулого, так і взагалі іноді краще застрелитися, ніж говорити з ним.
Та основне те, що він мені дуже сильно заважає працювати, хоча сам цього не розуміє. 21 століття на вулиці, а він все досі думає, що всі працюють за спасибі. От в мене свій магазин, і замість того щоб агітувати людей іти до мене, він розказує всім де дешевше.
Аби хоч дешевше було, а то 10 гривень різниця на залізниці чи 5 на вінику, а він всіх на склади відсилає, до постачальників.
Я на свою голову розповіла йому де беру товар, то тепер не в мене клієнти, а мої постачальники заробляють. Я неодноразово намагалася пояснити батькові, що якщо я купую віник за 5 гривень, то маю продати мінімум за 15, це так образно, бо є оренда, світло, ще деякі витрати, та і заробити ж щось хочеться правильно, нащо тоді той магазин?
Батько не розуміє, каже що я беру з людей гроші і продовжує їх відсилати туди, куди дешевше. От що мені з ним робити, як пояснити, що цей магазин мій хліб.
Містечко в нас не велике, розташування магазину гарне, але якщо так далі будуть робити антирекламу то ми погорим. Порадьте як поговорити з батьком, що сказати?
