Бабуся іноді розповідає, скільки її залицяльників на похорон приїхало. З різних міст всі їхали, щоб попрощатися – когось вона віддалено знала, з кимось спілкувалася. З кимось була у відносинах, а з кимось просто дружила. І ось був серед цих людей один хлопець молодий, Андрій, молодший за маму роки на три-чотири. Він на похоронах так плакав, що його медичний персонал в себе приводив.
Пам’ятаю, я вже садок закінчила, повинна була в школу піти, мені було 7 років, як Андрій приїхав до нас влітку. Приїхав, щоб на кладовищі сходити, квіточки поставити, бабусі щось з техніки на кухню привіз, мені – іграшки. Я сиділа у кімнаті й чула, як він розмовляв з бабусею і дідусем. Я тоді й не розуміла майже нічого, але було все одно ніяково:
– Дотепер я її забути не можу, тітка Олена, – говорив він сумно. – Роки йдуть, а я все один і один. А вона ж мені навіть шансу не давала.
Зараз я думаю – але ж якби мама була жива, він би за нею так і йшов все життя, напевно.
Поговоривши з бабусею, Андрій знайшов мене в моїй спальні й запропонував пограти. Мені було трохи незручно, тому що, дивлячись на мене, він відвертався і плакав. Зараз-то я розумію, що я йому маму нагадувала, схожа на неї дуже, а ще може шкода мене було – без матері росла. Але тоді хотілося, щоб він пішов скоріше.
Пройшли роки, я сама вже мама, з чоловіком в розлученні, але в хороших відносинах. Нещодавно зустріла Андрія на вулиці – я дорогу переходила, а він машину припарковував. Я чула, що у нього сім’я з’явилася своя, що він магазин відкрив і автомайстерню. Але мене побачив і завмер, як укопаний.
Я ввічливо привіталася, запитала, чи пам’ятає він мене. Він відповів:
– Аня? Наталчина донька? – Я кивнула. – Нічого собі, як ти виросла.
Розговорилися, я дізналася, що у нього все добре, що дитина народилася пару тижнів назад – привітала. Але почуття це дитяче нікуди не поділося, тільки зараз він інакше дивився. Він в мені бачив її. Я дуже на неї схожа, ті, хто фото наші бере і порівнює – зазвичай шоковані. Ось і Андрій, не бачивши мене багато років, видно був ошелешений.
Запросив повечеряти. Гарний він чоловік, приємний. Виглядає молодо, майже як тоді, коли я маленькою була. За поглядом його зрозуміла все – він немов привид любові своєї побачив і погнатися за ним вирішив. Не моє це, та й сім’я у нього, лізти вже точно не буду.
Моя сестра минулого року отримала цікаву пропозицію щодо роботи та поїхала за контрактом на чотири…
Наша сім'я не скажу, що була дуже багатою, але цілком заможною. Батьки оплатили нам з…
Мій чоловік - Андрій - єдиний "дорогоцінний синочок" Тамари Павлівни. Чи треба говорити, що вона…
Я одружений вже одинадцять років. Коли зустрів Марину свою майбутню дружину, вона була молодою, дев'ятнадцятирічною…
Нам із чоловіком по сорок п'ять років, у нас є доросла донька. Їй нещодавно виповнилося…
Важко розлучатися з гарною людиною, яка не п'є, не б'є і навіть інколи працює. Таким…