Чоловік не ревнує, значить не любить?
Ось зазвичай дівчата скаржаться, що ревниві чоловіки життя не дають: влаштовують скандали, перевіряють, підозрюють, іноді навіть руки розпускають від почуття власності. А у мене ось все навпаки.
Я розумію, коли шлюб тривалий, то почуття остигають, і ви вже не особливо одне одного ревнуєте. Але ми з чоловіком разом лише рік! У шлюбі, вірніше. Ще до цього рік зустрічалися. Тобто, свіжі зовсім відносини, романтика повинна бути й таке інше. Ні, не подумайте, я не скаржуся, але іноді починаю думати, що мене взагалі не люблять. Ревнощів немає зовсім і не було ніколи.
Я працюю на підприємстві, де крім мене і ще однієї колеги дівчат немає зовсім – всі чоловіки. Само собою, хочеш – не хочеш, спілкуєшся. Чоловік колеги завжди дзвонить, перевіряє, з роботи зустрічає, і якщо хоч погляд буде з чиєїсь сторони на неї – все, скандал! Я не кажу, що я хочу скандалів, але ревнувати хоч трохи дружину в цьому випадку – це нормальна реакція, хіба ні? Мій же навіть оком не веде.
Були з ним на ювілеї у його шкільного друга. Друг цей все мені компліменти говорив, все моєму чоловікові говорив, як йому пощастило, і ось би “мені таку”.
Дивився на мене, очей не відводячи, мені навіть ніяково стало, холодок неприємний по тілу пройшов. Знаєте це почуття, коли дивляться на тебе й очима роздягають? Такий погляд, нехороший. Я це відчула. Сказала чоловікові, так він на мене образився, нібито я його друга дитинства намагаюся в поганому світлі виставити.
І так відбувається постійно. Ревнощів немає, а хіба буває любов без ревнощів? Спробувала з ним поговорити, він заявив, що не ревнує, бо довіряє. Але я йому теж довіряю, а все одно в грудях неприємно коле, коли він на дівчину на вулиці обертається.
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…