Всупереч прислів’ю, вважаю, що двічі в одну річку увійти можна. Читайте мою історію і судіть самі.
Жили-жили ми з чоловіком. Потихеньку добра наживали, але одного разу вирішили, що треба більше. Так було прийнято рішення, щоб чоловік поїхав на заробітки до сусідньої країни.
Там швидко влаштувався на роботу, став регулярно висилати гроші. Я залишилася вдома, справно платила кредити, відкладала заощадження, ходила на роботу.
До речі, на роботі у мене велика частина колективу – чоловіки. З одним з них і трапився у мене роман. Що це було – захоплення або сліпа пристрасть, недолік чоловічої уваги або божевільна близькість, я не знаю досі.
Зустрічі у нас були часті і регулярні. Незабаром ми перестали приховувати свої стосунки. Я все частіше стала говорити про розлучення з чоловіком, який нічого ще не знав.
Незабаром ми знайшли підходящу квартиру і зняли її для свого любовного гніздечка. Коли повернувся чоловік, йому було все оголошено. Чоловік переніс мою зраду і нашу відстань. Великодушно він дозволив забрати всі необхідні мені речі, в тому числі і його подарунки у вигляді золотих прикрас.
З коханцем ж відносини поступово стали охолоджуватися. Новизна в ліжку пропала. Замість неї пройшли побутові проблеми. У побуті коханець виявився «ніяким» – не міг ні полку прибити, ні щось полагодити. Я все частіше згадувала чоловіка, у якого все ладилося в руках.
Проживши з коханцем півтора року, я пішла до чоловіка і попросила вислухати мене, сказавши, що дуже сильно помилилася і що хочу отримати його прощення.
Поступово наші відносини з чоловіком налагодилися. Ми пройшли дуже довгий і тернистий шлях до примирення. Зараз ми знову разом вже п’ять років.
Не бійтеся визнавати свої помилки, якими б жахливими вони не були! І буде вам щастя!
