Так я з самого дитинства говорила своїй мамі: “А я люблю військових, красивих, кремезних!”

Так я з самого дитинства говорила своїй мамі: “А я люблю військових, красивих, кремезних!” Я вважаю, що доля вирішує за нас все в цьому житті. Ось так я познайомилася зі своїм чоловіком.

Просто доля нас звела. Перш за все, ми чисто випадково познайомилися. Я проходила повз будинок, в якому він жив, і звернула увагу на машину, в якій голосно грала музика. Він мені посигналив, але я зробила вигляд, що мене це не цікавить і пішла далі.

Він поїхав за мною, чесно, мені було страшно, хіба мало, що у нього може бути на думці. Потім наздогнавши мене, він зупинився, вийшов з машини підійшов, захотів познайомитися, але на той час, у мене був хлопець.

Згодом я забула про випадкове знайомство. через якийсь час, я стала бачити цю машину у дворі. І як виявилося, чисто випадково, він купив квартиру в будинку, де жила я.

Ми часто перетиналися, спілкувалися. Я розлучилася зі своїм хлопцем, було на той ряд причин. Як мій сусід дізнався про це, почав залицятися за мною, так ми почали зустрічатися. Через 3 місяці, жити разом.

Повернемося до теми військових. Після року ідеального життя, мого коханого забирають в армію. Я покірно чекала його. А в один з днів він мені дзвонить і каже, що підписує контракт, і що б я переїжджала до нього.

Я не довго думаючи, зібрала всі речі і поїхала до коханого. Ось так я вийшла заміж за військового!