– Так, я зустрічаюся з Єгором, – сказала мені молодша. – І ти маєш упокоритися з тим, що до тебе він не повернеться більше ніколи

– Коли ти заміж уже вийдеш? – Запитує в мене мама.

Я розумію її переживання, але я не поспішаю все одно. У мене є свій план, за яким я дію.

Я будую кар’єру, машину купила, квартиру в іпотеку взяла, вже майже закінчила виплачувати її. У подорожі я намагаюся їздити.

Останнім часом не дуже це виходить, бо багато роботи стало. Але я все одно знаходжу можливість кудись поїхати хоч на кілька днів.

Коли мені було двадцять років, я могла одружитися. Але тільки не склалося якось. Мій кавалер Єгор надто сильно відрізнявся від мене.

Він не мав жодних амбіцій, він не хотів нічого домагатися. І мене б він у майбутньому гальмував, не дав би мені вище підвестися.

– Даремно ти такими чоловіками розкидаєшся, – говорила тоді Оля, моя молодша сестра.

Я не слухала її порад, коли ухвалювала рішення про розлучення. Сестра не розуміла багато чого, не знала.

Але я ніяк не могла припустити, що після закінчення мого роману Єгор залишиться в моєму житті, хоч і в іншому статусі.

Через кілька місяців після розлучення з Єгором я зустріла його та свою сестру. Вони йшли разом, обіймалися. Зрозуміло, що вони – романтична пара.

– Так, я зустрічаюся з Єгором, – сказала мені молодша. – І ти маєш упокоритися з тим, що до тебе він не повернеться більше ніколи.

Мені стало смішно. Я й не мріяла про те, щоб Єгор до мене повертався. Навіщо він мені потрібний? Я лише побажала щастя сестрі. І Оля подякувала мені.

За Єгора сестра вийшла заміж, коли він їй пропозицію зробив. І з ним вона переїхала на орендовану квартиру.

Тоді говорилося, що цей варіант тимчасовий, що скоро вони з чужої однушки переїдуть у свою двушку або навіть трикімнатну. Я не вважала, що так буде. І вірно.

Минуло вже вісім років. І досі сестра та її чоловік живуть у тій самій однушці. У них вже двоє дітей, старший цього року до школи піде.

З грошима у сестри суцільне напруження  завжди було. Єгор особливо не хотів заробляти, тому їм доводилося перебиватися, просити грошей у батьків. А ті й не відмовляли.

Сестра ільки-но дотягла до закінчення першого декрету, а там і другий уже розпочався. Допомога у сестри була невелика, але вона не переживала з цього приводу.

– Усього вистачить, – любила говорити Оля. З такими настановами Єгор і працював дуже неспішно. Він часто міняв місця, шукав усе, де буде краще.

Але тільки не на оплату праці він дивився, а на те, щоб не треба було ворушитися на роботі. Зрозуміло, що і оплачувалася така діяльність відповідним чином.

– Ми на іпотеку ось-ось накопичимо, – повторювала сестра. – Тісно ж в однушці нам із двома дітьми.

Але щось у це погано вірилося. Про які накопичення могло йтися, якщо Єгор отримував дріб’язок, якщо вони з Олею вічно ходили до батьків і просили грошей.

Декілька місяців тому Оля вийшла на новий рівень, якщо так можна сказати. Вона прийшла до мене і почала просити гроші.

Їм на життя не вистачало, на їжу. Раніше вона не наважувалась зі мною такі розмови вести, а тут таке.

Я раніше якось шкодувала Олю. Але згодом  зрозуміла, що її таке життя повністю влаштовує.

Але в цьому випадку вона повинна миритися з якимись незручностями, вирішувати свої проблеми сама.

Я й відмовила сестрі у допомозі, запропонувала їй на роботу свого чоловіка гнати, якщо сама не хоче влаштовуватися нікуди.

І після цих слів сестру прорвало. Вона стала звинувачувати мене в егоїзмі, черствості. А потім вона заявила, що я взагалі їй заздрю.

– Ти злишся, бо він мене вибрав, – сказала Оля і пішла. – Ти б і сама мріяла за нього заміж вийти, та не потрібна виявилася йому.

Я довго сміялася. Це я порвала з Єгором, сказала йому, що більше стосунків не хочу. І про це знали усі.

Я розуміла, що сестра так від безсилля говорить, тому навіть сперечатися не стала б з нею, якби вона залишилася.

Оля розповіла потім нашій мамі про те, що я відмовила у фінансовій допомозі. Мама мені дзвонила, але не стала засуджувати мене, щось говорити.

– Бідолашна Оля, – все шкодує свою молодшу доньку мама.

Зрозуміло, що мамі шкода своєї дитини. Але я все одно не стану для сестри нічого робити, якщо говорити про гроші. І мені за це не соромно.

А як би ви вчинили в цій ситуації? Пишіть свої думки в коментарях, підтримайте автора вподобайками!