Розкрутила свого благовірного на похід в магазин. Ми тут посварилися нещодавно і він вирішив таким чином свою провину залагодити. Ну я і не проти, сварка то вже всеодно сталася, а нова сукня мені б підійшла навіть дуже.
Коротше прийшли в самий дорогий магазин міста, я ж жінка і сильно до того ж ображена, переміряла я половину речей, нічого не подобається. В результаті так і пішла б ні з чим, якби одна з продавчинь не впізнала мого чоловіка.
Вона згадала як він купував меня сумку на 8 березня і парадила до неї дуже гарний костюм. Що цікаво, костюм дуже добре підійшов, а ще вона туфлі пригадала які в комплекті до сумки йшли, до туфлів сукню вже підібрала.
Яка уважна і хороша дівчинка, подумала я, похвалила її за те, що в неї гарна пам’ять. А вона мені видала. -Так як забути, ваш чоловік видно вас любить дуже, раз купив 2 однакових комплекти тільки в різних кольорах.
На ту сумку з туфлями ходили навіть подивитися, ми собі таке дозволити не можемо, хоча знаєте як хотілося, їх всього 3 було, 2 для вас, бачте призначалося, як забудеш.
Чоловік звісно ж не був свідком цієї розмови, він як завжди сидів в телефоні, я купила все що хотіла і ми поїхали додому. А потім, вже по приїзду, я переміряла туфлі і сумку з сукнею і запитала чоловіка якого кольору був 2 комплект, він сказав що червоного.
І тут же замовк. Зрозумів що пахне смаженим, побіг із дому, сказав термінова справа.Чи варто розказувати кому він подарував ті речі? От якби не мій комплімент то ще б 14 років зі зрадником прожила.
