– Хто з Данилом на випускний піде?
– Ніхто. Я працюю, Світлана працює. О п’ятнадцятій випускний буде. Інша група о сімнадцятій. Чому нам не могли цей час віддати?
– Світлана сходила б! Вона домовилася, весь випускний знімуть, посилання на відео до чату групи відправлять.
– Я можу з онуком сходити, у мене вихідний буде.
– Здорово! Бо всі з батьками, а Данька один. Садок пам’ятаєш де?
– Пам’ятаю, як не пам’ятати, я ж кілька разів була, онука забирала.
– Ну, все, тоді до п’ятнадцятої у середу підходь, група «Калинка».
Ця розмова із сином відбулася у суботу. У неділю поговорила телефоном з онуком, він зрадів, що я прийду. У понеділок дізналася, що Світлана взяла відгул на середу!
Зі скандалом вирвала, як пояснив син. З жалем він сказав, що Світлана сама сходить на випускний Данила, я там не потрібна.
– Одному з батьків тільки можна? — спитала сина.
– Ні, двом!
– Бабуся зійде за другого з батьків?
Син пообіцяв дізнатися і дізнався, можна будь-кому з родичів, але не більше двох осіб від родини.
– Тож, мамо, ти йдеш, — порадував син.
Того ж дня мені написала Світлана. Мовляв, навіщо мені їхати, Данило з нею буде, все гаразд. Відповіла їй, що мені син дозволив, крім того, хочу побувати на випускному онука.
Чому забирати його із садка, коли батьки не можуть, можна, а сходити на випускний не можна? Умови дозволяли, чому ні?
– Як бажаєте! Ми маємо плани після випускного. Якщо ви щось хотіли, то не вийде! – відповіла невістка.
Середа. Три години дня. Випускний. Пісні, танці, сценки, подарунки, фотограф. Фотографували дітей із тими, хто з ними прийшов, та з вихователями.
Я не пішла на сцену фотографуватися, а у фоє, коли все закінчилося, попросила Світлану нас клацнути. Після садка ми відразу розійшлися.
Світлана з онуком, та ще кілька дітей із групи, пішли в кафе, а решта, поїхала кудись на колективне святкування випускного.
Загалом, я була задоволена. Онук дуже добре розмовляє, чудова дикція, проблем із пам’яттю немає, він мав багато тексту, він брав участь у трьох сценках.
Заслуга, зрозуміло, батьків, але мій скромний внесок теж є. Це у мене внук вчив віршики, поки я готувала, грали у логічні ігри.
Я накривала продукти рушником і Данило згадував, що саме лежало на столі. Тож, невеликий привід для гордості був!
У середині липня у сина був день народження. Я дві доби сиділа з онуком, син та невістка їздили за місто. Повернулися, за Данилом приїхали.
Торт привезли, сказали, символічно посидять у мене, ще раз відзначимо усі разом. Пляшка ігристого була, син за кермом, я ігристе не п’ю, а йти в магазин за чимось іншим було ліньки.
Тільки Світлана випила. Двох келихів їй вистачило, щоб знахабніти!
– На випускний із садка пролізли, а на шкільну лінійку не дозволю пролізти, навіть не здумайте напрошуватись, — заявила вона.
– Друге вересня – понеділок. В понеділок я працюю, тож, навіть, не думала напрошуватись!
– Отож і працюйте, — милостиво дозволила невістка.
Син Світлану дорікнув, попросив, щоб вона поводилася адекватно.
Із сином я потім поспілкувалася. Світлана була незадоволена моєю присутністю на випускному. Як я зрозуміла, відгул вона отримала, мало не погрожуючи звільненням.
Напевно, розраховувала мене якось кинути! Дурниця якась! Неважливо, як Світлана до мене ставиться, та, як я до неї ставлюся.
Ми з нею обоє любимо мого сина, любимо Данила! Я дотримуюсь зовнішніх пристойностей. І не тільки: ніхто і ніколи не чув від мене нічого, що ганьбить невістку! Вона – вибір сина!
Не мені засуджувати її. У їхнє життя не лізу, але вважаю, що маю право бути присутньою у деяких його моментах!
Той самий випускний, чи дні народження сина, чи онука. Нехай не в самі дні народження, якщо в іменинників інші плани, хай пізніше, але привітати сина, чи онука, в мене є право.
Світлана то нормально поводиться, то її переклинює. Переклинює через дрібниці! Їй потрібно навчитися себе в руках тримати, та не забувати, що в Данила двоє батьків, а я йому рідна бабуся! Навіть, згідно із законом, маю повне право бачити онука!
Я вирішила сходити на випускний з однієї причини, бо дізналася, що син та Світлана не зможуть. Данило зрадів, що я прийду.
Зрадів, що мати прийде, що в неї вийшло. Як я могла не піти, якщо внук на мене чекав? Якщо обіцяла?
Сподіваюся, Світлана навчиться думати не тільки про себе! Я ось, наприклад, теж з радістю спілкувалася тільки з онуком, та сином, і чай із тортом ми могли б попити втрьох, без Свєти.
Але заявляти про це синові, просити, щоб Світлани не було, неправильно, адже вона його дружина, вони, можна сказати, одне ціле!
Така поведінка невістки, мене ображає! Але, заради спокою сина, та онука, буду мовчати! Нехай у них все буде добре! Я слушно міркую?
