Одружена 5 років. Дітей немає. Проблема в тому, що чоловік завжди шукає знайомства на стороні. Навіть коли зустрічалися (як я згодом дізналася), він паралельно з кимось спілкувався.
Відразу скажу, що це спілкування не серйозно (принаймні він так запевняє). Швидше за флірт і показати своє его (як я думаю). Дратується, коли беру його телефон до рук. Ніколи не залишає віч-на-віч зі мною, тільки якщо не поставить пароль.
Через кілька місяців спливають його ліві сторінки в соціальних мережах, про які не знала. Реєстрації на сайтах знайомства.
Це дуже боляче. Постійно питаю навіщо і для чого він так робить. Тільки перепрошує, каже що любить тільки мене. Не хоче розлучатися, але й не вважає це зрадою. Говорить, що це просто «спортивний інтерес».
А для мене це і є зрада. Стільки разів просила, щоб не чинив так зі мною, просто виконував моє прохання (раз сам не вважає, що це погано). Щойно побачу, це сльози, істерики, образа, довга розмова. Прощаю, але це повторюється знову і знову.
Начебто фізично не зраджує, але не розумію навіщо так чинить. Звісно, він намагається це приховати. І щоразу старанніше намагається довести, що це більше не повториться, якщо мені так не приємно.
Сльози його не чіпають. Думаю, що вибачаючись, він просто в голові щоразу думає, як краще це потім все приховати. Я почуваюся неповноцінною дружиною. Якісь комплекси з’являються.
Сто разів питала, чого йому не вистачає. Якщо справа в мені так нехай скаже прямо, я знатиму. Начебто увагою не обділяю у всіх сенсах. Доглядаю за собою.
Невже настільки нудно в шлюбі і так хочеться гострих відчуттів, що його совість засинає. Якби просто зустрічалися, то я давно розлучилася б. А так шлюб руйнувати не хочу.
Таке відчуття, що чоловік намагається збудувати якесь своє особисте життя, де немає мене. Втратила довіру зовсім.
Може, я параноїк і старомодно ставлюся до цієї проблеми? Як себе вести? Вже сил немає.
