Тато, який пропав у своїй же квартирі

Ця історія перевернула все моє життя. Мені було п’ять років, я був звичайною дитиною. Ходив в садок. Батьки у мене були нормальним, правда мама була любителькою випити.

О третій годині тато забрав мене з садка і ми пішли додому. Мами вдома ще не було. Жили ми в звичайній двокімнатній «хрущовці». Я любив з татом грати в хованки.

Він був в цій справі професіоналом. Ну, або це я був настільки дурним карапузом. Він ховався так, що я не завжди навіть міг його знайти. У таких випадках тато починав тихенько покахикувати, щоб я на звук навчався орієнтуватися. Я розумів, де сховався тато, біг по звуку.

Він вистрибував зі своєї схованки. Я завжди робив вигляд, що лякався, а потім голосно-голосно реготав і захоплювався. Вже стемніло, але світло ми ще не включили. Була моя черга шукати тата. Він підійшов до мене і сказав, що зараз заховається так добре, як ще ніколи не ховався. І що навіть найкращий шукач не зміг би його знайти.

Я перевірив всі шафи, штори. Взагалі все, але батька я так і не знайшов. Це був останній день, коли я його бачив. Я не міг зрозуміти, куди ж він подівся. Ми жили далеко не на першому поверсі, тому з балкона або в вікно вилізти на вулицю не вийшло б. Він вийшов через вхідні двері? Але я б точно це почув, адже наші вхідні двері відкривалися завжди з моторошним скрипом, який ніяк не можна було б не помітити.

Я бігав по всій квартирі. З під’їзду долинув звук – це мама вставляла ключ в замкову щілину. Я тут же побіг до виходу. Я зустрів маму весь в сльозах і з великим переляком на обличчі.

– Мама! Ненька! Папа кудись пропав! – ревів я. Мама була вже напідпитку. Вона абсолютно спокійно відреагувала на мої слова.
– Пішов, значить. Я намагався пояснити мамі, що тато зник в квартирі, але вона мене абсолютно не слухала. Після цього, мама стала постійно пити. І дійшло до того, що її позбавили батьківських прав. Я ж відправився на піклування до своєї тітки – рідної маминої сестри.

Вона ж і вмовила маму переписати квартиру на мене. Через півроку після цього вона померла. Тітка здавала вже мою квартиру, виручені кошти з якої віддавала мені. Вона часто скаржилася, що квартиранти, мовчки, з’їжджають з квартири не заплативши за проживання.

Були й ті, хто навпаки платив наперед, а потім просто зникав. Коли я став самостійним, то вирішив переїхати жити в свою квартиру. Відразу ж я помітив щось дивне. Коли починало сутеніти, я чув в стінах тихе покашлювання, немов це батько ховається. Я не можу зрозуміти, що це. Але, можливо, коли-небудь батько, як і раніше, вистрибне з якогось затишного місця. Не знаю, може, таке можливо? …