Хочу розповісти історію, яка відбувається зі мною зараз.
Мене звуть Марія, мені 23 роки, мого хлопця звуть Артем, йому 26. Ми разом 3 роки, і я його дуже люблю. У нас все було добре, поки в нашому житті не з’явилася вона…
Все почалося півтора року тому. Ми втрьох пішли парком я, Артем та його друг Женя. Женя вже давно шукав собі дівчину, тому ми запропонували йому познайомитися з дівчиною, яка самотньо сиділа на сусідній лаві (Вероніка).
Загалом вони познайомилися і почали зустрічатися. Незабаром вони розлучилися, я навіть не здогадувалася, що вона поклала око на Артема.
Якось копаючись у телефоні Артема, я знайшла дивний номер телефону, записаний як Вероніка. Я спитала у Артема, що це за номер він сказав, що це просто дівчина з роботи, і я потай видалила його. Він влаштував мені страшний скандал, ми вперше посварилися.
Час минав, про Вероніку я зовсім забула. Потім якось улітку ми сиділи, відзначали нову роботу Жені, і він запропонував запросити Вероніку у гості, вона приїхала. Я точно знала, що між Артемом та Веронікою щось більше, ніж просто спілкування, але не подала вигляду.
Приблизно через тиждень Артем сидів і з кимось перекидався смс, він пішов у ванну, я списала номер, подзвонила, слухавку підняла дівчина, я була в шоці.
Я потім звісно влаштувала “розбір польотів”, голосно кричала, а він просто взяв телефон і вийшов із квартири. Вранці прийшов із квітами, сказав, що більше так не робитиме, що йому потрібна тільки я. Я вибачила його.
Тепер, коли в нього дзвонить телефон або приходить смс, він просто йде в іншу кімнату або замикається у ванній. А мені тільки доводиться здогадуватися, хто це: мама Артема чи Вероніка чи ще хтось.
Намагаюся з’ясувати в нього, а він або мовчить, або починає сваритися. А я все прощаю, і прощаю, і прощаю.
Допоможіть мені, будь ласка, що робити не знаю, адже я люблю його і не хочу втрачати. Я в розпачі.
