З подругою знайомі з дитинства, проводили у селі у своїх бабусь всі канікули, але живемо у різних містах. Нині вже стали дорослими, приїжджаємо двічі на рік одна до одної.
Я вважаю її найкращою моєю подругою, з нею я можу поділитися всім, точно знаючи, що вона завжди зрозуміє, ніколи не засудить, не позаздрить і найголовніше, я завжди можу розраховувати на її допомогу.
Але є одна риса її характеру, яка мені не подобається: коли я приїжджаю до неї, Віка мало того, що завжди намагається прийняти мене за вищим розрядом, то ще й скрізь, куди ми не підемо, завжди платить за мене.
А коли вона приїжджає до мене, то не дозволяє, щоб я платила за неї. Подруга заробляє ненабагато більше за мене, і мені не хочеться, щоб вона витрачала гроші, я від цього почуваюся некомфортно.
Я багато разів говорила з нею про це, але вона завжди жартує, каже, коли наступного разу зустрінемось, то вже точно вона так не робитиме, але все залишається як і раніше. Я теж намагаюся привезти їй гарний подарунок або поділитися власним досвідом наданої якісної послуги, але гадаю, цього не достатньо.
А в останній раз подруга сказала, що записала нас у салон краси на епіляцію і вже все сплатила, що мене дуже розлютило. Я їй сказала: «Я ціную твою дружбу і турботу, але мені буде краще, якщо в наших відносинах буде все порівну».
Віка образилася і, поїхавши додому, навіть не одразу зателефонувала мені, а коли я подзвонила їй перша, вона сказала, що була надто зайнята, і не було часу. Таке сталося в нашій дружбі вперше, і мені дуже неприємно. Взагалі я вже жалкую, що затіяла цю розмову з нею. Може, треба було якось інакше все це пояснити.
Тепер Віка подумає, що я невдячна і не ціную нашу дружбу та гарне ставлення до себе. Що тепер робити, не знаю. Як повернути її прихильність і не втратити подругу?
- Тобі вже двадцять вісім років, Катю, а ти все принца на білому коні чекаєш!…
- Може, на дачу разом рвонемо? - Запропонувала Христина. – Відпочинемо, попліткуємо, новини перетремо? Ти…
Віка сиділа в м'якому кріслі перукарні на проспекті Миру, поки майстер спритно накручував їй локони.…
- Та ніяково якось, - "господиня їсть ікру, а я тут зі скоринкою сиджу". -…
- Вікторіє, нас запрошують на новосілля! - На новосілля? Хто запрошує? - Батьки, вони купили…
Валентина жила сама - і це було її рішенням. Сім років після того, як овдовіла,…