Зовсім нещодавно я розлучилася з своїм чоловіком, нашому сину тобі було лише 7 місяців. Він виявився зовсім не тією людиною, за кого себе видавав.
Саме тому, я переїхала до матері з сином, вона мені дуже сильно допомагала, за що я їй буду вдячна до кінця життя. Коли сину виповнився рік, я познайомилася з одним цікавим чоловіком.
Він не був одружений, не має дітей, живе сам в своїй квартирі. Я довгий час не наважувалася сказати матері про це, але коли наші відносини набирали обертів, треба було щось вирішувати. Одного вечора ми прийшли з тортом з Олегом додому до мами разом.
Вона дуже гарно його прийняла, жартувала, не сказала нічого поганого, а коли ми попрощалися і він пішов додому, її вираз обличчя дуже змінився.
-Не пройшло і 3 місяців відтоді як ти розлучилася, і тепер маєш вже нового чоловіка? Яка ти мама, якщо в першу чергу думаєш як і куди всунути свою п’яту точку. Якщо ти не перестанеш зустрічатися з цим чоловіком, то я заберу в тебе сина.
Проридала всю ніч, а на ранок чесно розповіла все Олегу. Я не розраховувала на підтримку, та він сказав, що готовий чекати, пояснив, що мама просто переживає за мене. Але сказав ще й те,що двері його дому завжди відкриті для мене і сина.
Тепер в мене немає ніякого бажання спілкуватися з мамою, збираю речі з острахом і зі сльозами на очах згадую ті слова, які вона мені сказала. Я думала що рідна людина порадіє за мене, а виявилося, що вона проти того, щоб я влаштовувала своє життя, мовляв поки син не виросте, ніяких чоловіків, окрім батька дитини.
Я дуже люблю маму, знаю що вона бажає мені добра, але не знаю як правильно чинити в такій ситуації, і Олега я теж кохаю. Тепер я розриваюся між двома рідними людьми.
