Успіх явно закрутив голову Стасу. А як ще могла подумати Алла, коли благовірний переплутав свою дружину з агенцією з підбору персоналу? Він забув, що до дружини треба ставитися ласкаво, ніжно, з трепетом і любов’ю?
Хоча про що це Алла … звичайно, Станіслав все це давно забув. Але й вона не наймалася чоловікові в гувернантки! Зрештою, вона жінка, тендітне створення.
Алла давно махнула рукою на те, що чоловік тримає її, як то кажуть, “на короткому ланцюгу”. З того часу, як він вступив на роботу до фірми яка займається металом, це стало в порядку речей. Чоловік мало не в груди себе бив і заявляв гордо:
– До речі, наша компанія є монополістом на ринку металу в місті! Ти хоч розумієш що це означає, дурна голова твоя?
І це було сказано дружині, Аллі. Та мотала головою, дивуючись. Вона тут до чого? Як жінка пов’язана із металом? Чи вона має пишатися, Господу дякувати, за те, що той надав її чоловіку цю посаду? Ну, раз так — низький уклін йому.
Коли Стас працював у менш пафосній фірмі, все було інакше. Чоловік дарував квіти, подарунки, робив компліменти. А тут наче його підмінили. Чоловік став буркотливим, з неймовірно величезним его. З бруду та в менеджери, якщо точніше.
Сама Алла працювала скромним бухгалтером у такій скромній компанії, отримувала, як неважко здогадатися, скромний оклад. Чого гріха таїти, чоловік був фінансовим локомотивом у сім’ї, дай боже йому здоров’я. Але ж це не привід виставляти дружину в поганому світлі?
Взяти хоча б той пікнік на озері. Вся компанія відзначала на цьому озері День торгівельного працівника. Чоловік дуже швидко перейшов у “інший” стан, почервонів і почав прилюдно ображати свою дружину:
– Ви подивіться на неї, друзі! Що вона досягла в житті? Абсолютно нічого! Та вона має руки мені цілувати!
Тут Станіслав явно перегнув ціпок. Це помітив навіть генеральний директор, зробив зауваження Стасу. На ранок чоловік довго просив вибачення, казав, що “біс поплутав”. Увечері того ж дня він подарував дружині дуже гарне намисто, на знак вибачення.
Але незабаром усе почалося по-новому, наче замкнене коло якесь. Алла навіть потай мріяла, щоб чоловіка звільнили чи скоротили. Так, принаймні у нього пропаде синдром Наполеона.
Але чоловік робив нові витки в кар’єрі, піднявся в гору тими самими горезвісними кар’єрними сходами, ніби хтось його рухав уперед своїми невидимими ручищами.
Жінка зітхнула і махнула рукою. Нехай розвивається у професійному плані. Принаймні у них величезна квартира, дача та шикарний автомобіль — вся рідня заздрить. Ось ці матеріальні блага тільки й зігрівали душу Алли, хоча вона й не була особливо меркантильною.
Мама казала, що все пізнається в порівняні:
– Терпи, дочко! А як інакше? Он, у твоєї шкільної подружки Ольги чоловік – електрик. Мало того, що грошей до хати приносить мало, та ще й аматор “цієї справи”. Ольга його мало не щовечора на собі додому тягне. Тож тобі ще пощастило.
Якщо мама так каже, то так воно і є. А мами поганого не порадять, адже так? Тільки Аллу розпирала образа, що чоловік охолонув до неї не тільки як до жінки, як до людини та особистості.
Якщо на естраді є “зіркова хвороба”, то в бізнесі є “кар’єрна хвороба”, то що виходить? Алла тихо ходила на роботу, також тихо звідти поверталася, готувала вечерю. Стас приходив пізніше, роздягався, довго мив руки, потім красувався перед дзеркалом, немов дівчинка 15 років.
– Гарний, нема чого сказати! Орел!
Алла хотіла іноді підколоти його, але не наважувалася. Орел міг і пазурі показати від образи. Виручала, як завжди Нінка, найкраща подруга:
– Ну і наплюй, перебіситься, звикне до нової роботи, стане простішим, як граблі. Він просто зараз під враженням, це пройде згодом.
Нінці можна вірити – як-не-як, дипломований психолог. Вона що пропонувала?
– Бери карту чоловіка та йдемо на шопінг. Ось тобі й компенсація за моральну шкоду.
Хоч Алла і не була модницею, але погоджувалася з подругою. Відомо, що жінка знаходить свій дзен саме у купівлі нових речей. Як варіант, можна до перукаря заглянути на спа. Так варіантів безліч. Гроші, вони всі двері відчиняють, а двері салонів краси – насамперед.
Чоловік рідко рахував гроші, цього у нього не відібрати. Він не трясся над кожною копійкою. Так що Алла цілком могла дозволити собі одягнутися, як із картинки, придбати новий смартфон.
Та чи мало в сучасному житті спокус? Вона ніколи не думала, скільки зараз коштує кілограм м’яса або наскільки вмить подорожчали яйця. Знову ж таки — вона й сама заробляла.
Благо, такий чоловік мав дуже пристойну маму, Зою Вікторівну. Алла завжди вважала, що свекрухи недолюблюють невісток, але це не про Зою. Вона чудово ставилася до Алли, знала про її проблеми, шкодувала та співчувала. У неї була своя версія:
– Стасик був у дитинстві, як у них це заведено говорити, “ботаніком”. Друзів у нього майже не було, весь вільний час проводив за книгами. За себе теж не міг постояти, вічно приходив у синцях та шишках. А тепер, коли він почав працювати в цій фірмі, відчув себе людиною, крила і розпушив.
Зізнатися чесно, Алла навіть не знала, що її чоловік був, м’яко кажучи, не дуже популярним у школі. Вона завжди думала, що він успішний, вродливий, з величезним внутрішнім стрижнем. Зараз же вона бачила тільки величезну кількість жовчі та не більше.
Так вони й жили, Станіслав штурмував усі нові та нові посади у своїй фірмі, Алла постійно перебувала у його тіні, наче ягідка у тіні дерева.
Дітей їм бог так і не дав. Свого часу вони обійшли чи не всіх фахівців міста. Ті в один голос твердили, що обоє не мають проблем, а звідки взялася ця проблема — просто парадокс.
Алла вже давно упокорилася з цією долею, а Стас і не думав про потомство. У голові були лише угоди, контракти, документи. Людина – комп’ютер.
Щоб хоч якось відволіктися, Алла записалася на фітнес. Стас увесь час натякав, що вона на себе махнула рукою, цікаво знати, що він зараз скаже?
Як не дивно, чоловік нічого не говорив, хоча зміни були дуже значними. Він вважав за краще дивитися на себе коханого і незмінно захоплюватися собою.
Що ж, мабуть, така в Алли доля. Якщо це навіть не золота клітка, то точно срібна. Дякую. Має підтримку в особі мами, свекрухи та Ніни. Інакше б просто туга зелена.
Минув один рік. Стас підкорив ще одну вершину в кар’єрі та навіть примудрився придбати великий заміський будинок. Тут він перетворився на справжнього поміщика. Тільки халата з кистями не вистачало та вусів. У вихідні дні чоловік гордовито ходив ділянкою, і здійснював нескінченні дзвінки друзям:
– Дорого, звісно, але куди подітися? Потрібно відповідати статусу.
Що ще там затіяв чоловік, Алла не знала. Вона знала тільки одне — тепер роботи вдома побільшало втричі. Якщо раніше у її “володінні” була лише квартира, то зараз це – двоповерховий будинок.
І скрізь потрібно навести прибирання, протерти пил, пропилососити, вимити підлогу. Алла не могла терпіти бруду, це в неї від мами.
Якщо раніше Алла присвячувала прибиранню лише суботу, то тепер на без лад витрачалися всі вихідні. Чоловік завжди був відсутній вдома, говорив, що укладає чергові контракти. Які контракти можуть бути у вихідні, Алла не мала уявлення.
Щоб не перебувати на самоті, Алла завела собі чарівне цуценя породи хаски. Вона назвала його Брюсом. Ось вже справді, відданішого собаки немає.
Брюс, ніби прив’язаний, всюди йшов за своєю господинею, “допомагав” їй на кухні, гасав ділянкою і навіть “захищав” від перехожих, що проходили за парканом. Загалом собака стала для Алли альтернативою дитини. Стас холодно ставився до Брюса, але не гнав, іноді дозволяючи собі потріпати хаски по загривку.
Одного дня чоловік приїхав додому збудженим:
– Здійснилося! Мене призначили заступником самого!
Алла зрозуміла, що чоловік досягнув чергового піку в кар’єрі. Вона сухо сказала:
– Вітаю.
Чоловік здивовано підняв брови:
– Ти що, не рада моїй новій посаді? Це ж інші гроші та можливості. Тепер ми можемо собі дозволити відпочити на Мальдівах, наприклад, а не в Туречинні.
Алла хотіла було заявити, що не потрібні їй ніякі Мальдіви, що для неї важливіші відносини, але промовчала. Осліплений черговим успіхом Стас навряд чи це зрозуміє.
– Цієї суботи я влаштовую величезну вечірку. Хоча ні, що за вечірка? Це буде справжнісінький бенкет, все по-дорослому. Тож будь готова приймати гостей, чуєш? – Заявив Станіслав дружині. — Щоб тобі не було нудно, можна покликати мою маму, я знаю, які ви з нею дружні.
– Скільки плануєш покликати людей? — обережно спитала Алла. Чоловік наморщив лоба:
– Так…дай подумати…Буде сам, потім будуть Горобенки, Приходько, не забути б покликати Єгорових…
У результаті чоловік нарахував близько 10 людей. Алла здивувалася такому розмаху. Що ж, великому кораблю – велике плавання. Хоча… їй що нервувати?
Чоловік, напевно, зв’яжеться зі спеціально навченими людьми, вони зроблять усе в кращому вигляді. Тепер у них такі хороми, за статусом належить, щоб працювали кухарі та офіціанти. Зоя була не проти скласти невістці компанію:
– Що мені пенсіонерці вдома робити? Хоч поїм смачно, подивлюся, як кухарі готують. Дивишся, новий рецепт перепишу в зошит.
У свекрухи був пузатий зошит, куди вона записувала страви, що сподобалися. Вона приїхала у п’ятницю ввечері. Жінки довго обирали собі сукні, щоб мати гарний вигляд перед гостями, Стас вічно був відсутній. Спати лягли досить пізно, не знаючи, що за сюрприз підготував Станіслав.
Алла з ранку випила каву і пішла приміряти шикарну червону сукню, яку вона обрала, щоб зустрічати гостей. За цим заняттям її застав Стас:
– А куди це ти вирядилася?
– Ну як …, – трохи розгубилася Алла. — Я ж гостей зустрічатиму, треба бути красивою…
– Е, ні, люба, — приголомшив її чоловік, дивлячись на своє відображення у дзеркалі. — Ти особисто готуватимеш і підноситимеш страви гостям. Не хочу, щоб по хаті тинялися чужі люди.
– Але… це ж пекельна праця! – Заперечила Алла. — Потрібен не тільки кухар, а й офіціант, та не один… Я ж не впораюся.
– Впораєшся, тобі подітися нікуди! – Заявив Стас. — А інакше навіщо мені взагалі дружина у домі?
Він пішов, до кімнати увійшла свекруха:
– Що тут у вас відбувається?
– Даремно ти так вирядилася, тобі ще обслуговувати моїх друзів – Заявив мені чоловік, милуючись своїм відображенням у дзеркалі
Зоя здивувалася, але відразу взяла себе до рук:
– Як це гидко … ну нічого, я ще поговорю з ним. А доки йдемо на кухню, треба рятувати вечір.
Час Йшов і жінки вирішили приготувати класику, що завжди в моді. У чотири руки вони зібрали кілька смачних салатів, запекли пару курочок, свинячу рульку, дістали соління, зробили нарізку. Вийшло дуже пристойно.
Гості залишилися задоволені частуванням, але Стас чомусь ходив похмуріше за хмару. Він схопив за руку Аллу, що кидалася, як муха в окропі між гостями. Алла зрозуміла, що чоловік “у кондиції”, отже, нічого хорошого не слід чекати. Так воно й сталося. Стас почав прилюдно ображати свою дружину досить негарними словами:
– Забула, хто тебе годує та одягає? Що це за неподобство на столі? У нас тут пристойні люди зібралися, а ти їм що підсовуєш? Якусь курку та свинину, як у столовці? Бігом приготуй щось пристойне! А то мені людям у вічі дивитися соромно.
– Між іншим, я теж Аллочці допомагала, — заступилася Зоя. — Ти що, хочеш сказати, що несмачно вийшло?
Стас перейшов на матір. Очевидно, у ньому в цей момент мало залишилося від людини. Він досить сильно схопив Зою за зап’ястя, у свекрухи на очах навернулися сльози. Цього Алла вже не могла перенести.
Вона схопила курку, густо змащену майонезом і аджикою і залюбки змастила їй по обличчю чоловіка тирана. Гості ахнули від подиву. Після цього Алла взяла під руку свекруху і поїхала до подруги Ніни, їм терміново була потрібна її допомога.
Вранці Алла прокинулася від того, що її будить Ніна. Зоя міцно спала на сусідньому ліжку.
– Алло, там це … твій прийшов. Під вікнами стоїть. Ти пробач, це я йому розповіла, що ти в мене, – сказала Ніна.
Алла підійшла до вікна. Збентежений і пом’ятий Стас стискав у руці величезний букет:
– Аллочка, пробач мені, будь ласка, — пробурмотів чоловік. — Не знаю, що на мене найшло вчора.
– Зате я знаю, — відповіла Алла. — Ти відчув себе паном, таким собі господарем життя. Але я не твоя власність. Але я нехай, не звикати мені. Як ти вчинив із матір’ю? Це ж взагалі ганьба.
Стас стояв з виглядом побитого собаки.
– За тобою Брюс сумує, — промимрив чоловік.
– Брюса я заберу і речі теж, – відповіла Алла. — А ти їдь до себе на віллу і шукай собі слугу. З цієї миті я тобі більше не дружина.
Алла зачинила вікно та потяглася. Ось і все, кінець золотої клітки. Нехай цей хам милується на самоті на своє відображення. Чи його пихатість зменшиться? Що ж, час покаже.
